Можна допомогти людині, якщо немає у неї внутрішніх перешкод. Буває, люди б’ються щосили, віддають все, що можуть. І життя дає можливості такій людині. Здавалося б, щастя чи порятунок зовсім поруч, тільки руку простягни! Але якраз руку людина і не простягає. Причина її нещасть не зовні, а всередині.
Є давня розповідь про суперечку філософів; один мудрець сперечався з іншими. Інші в голос говорили про те, що невдасі просто треба допомогти! Треба надати можливості! Треба йому просто-напросто дати бажане і необхідне, і він врятується. Потрібно всім світом зібратися і допомогти. І людина виплутається з тенет бідності, хвороб або знецінення …
Філософ Аль-Аббас сперечався і доводив зворотне. Іноді допомога, зібрана по крихтах, яка так дорого обходиться помічникам, нічого не змінює. Є люди, які носять в собі причину своїх невдач і бідності. І що б ти їм не дав, нічого не зміниться.
Зрештою вирішили поставити експеримент. Зібрали мішечок золотих монет з усіх учасників дискусії. Повний важкий мішечок! Ціле багатство. І Аль-Аббас поклав мішечок на вузькому мосту через річку. Ніяк не можна не помітити скарб, якщо йдеш через міст! І попросив мудрець привести на цей міст найбільше зневіреного боржника, який всім заборгував і не знав, як знайти вихід зі свого тяжкого становища.
“Іди до нас через міст!”, – кричали добродушно філософи з іншого берега. Вони піднесено передчували, як ось-ось бідолаха-боржник знайде мішечок золота і як він зрадіє. Адже це вирішить всі його проблеми і зробить заможною людиною!
Бідолаха пройшов міст і підійшов до філософів, посміхаючись. З порожніми руками. Аль-Аббас запитав: чи не бачив він на мосту що-небудь цікаве? Чи не лежало щось прямісінько під ногами?
Боржник посміхнувся ще ширше і похвалився, що йому спала на гадку весела затія: пройти через міст з закритими очима і не впасти в річку. І ви знаєте, вийшло! Я дійшов до вас цілим і неушкодженим. Пройшов по вузькому мосту, заплющивши очі, і хоч би хни. Все-таки, спритний я хлопець. Чи не дасте в борг, до речі, якщо вже покликали? А то я в боргах як у шовках!
Тому не всім людям можна допомогти, навіть обсипавши їх золотом. Причина проблем не зовні, а всередині. Людина на вузькій дорозі закриє очі перед набитими золотом мішечками і перед найвигіднішими шансами. Переступить рятівну можливість. І знову опиниться в тому ж вигляді, в якому ступив на міст.
Допомагати треба. Але іноді допомогу треба починати з того, щоб дізнатися причину – чому людина опинилася в такому становищі. Якщо, звичайно, вона бажає цю причину знайти.
Найчастіше – не бажає. І не тільки закриває очі, а й затикає вуха, коли йому кажуть правду. Просто їй так зручно жити. До пори до часу…
Автор – Анна Kір’янова(психолог).
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
Фото – ілюстративне.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
