Родичі чоловіка у кількості 15 осіб завжди усі свята проводили у нас. Мені доводилося власним коштом готувати на всіх, подавати і прибирати потім все самій.
Але Новий рік я збунтувалась і ми відзначали самі.
Потім на Трійцю знову напрошувались до нас. Чоловік погодився не порадившись зі мною. Як уявила знову цю компанію і скільки мені доведеться бігати, аби стіл накрити, ледь не розплакалась. От і вчинила так, як вважала за потрібне.
Я залишила чоловіка готувати їм стіл, а сама поїхала до своїх батьків. Чоловік у мене людина хазяйновита, гостей прийняв, але на наступний день зателефонував і сказав, що зрозумів мене і підтримує.
А потім при зустрічі зі своєю матір’ю сказав, що тепер зустрічатимемося у всіх по черзі, і наступне свято нехай вони самі вирішують у кого відзначатимемо.
— У вас будинок і подвір’я он яке, а ти пропонуєш запхати всіх в мою квартиру? Чи до кого? До сестри твоєї у двокімнатну підемо?
Мій чоловік сказав, що більше віднині або так, або в кафе, чи ресторані. Всі прийшли, відпочили і роз’їхались по домівках, а гра в одні ворота уже не цікава.
Не встиг мій чоловік додому дійти, як дзвонить свекруха уже мені. Пані була вельми невдоволена саме моєю поведінкою. Сказала, що саме я так впливаю на чоловіка. А ще додала, що у нас ідеальне місце і якщо я відмовлю у прийомі гостей, то не буде у нас більше духу великої родини.
Не знаю. Поки стоїмо на своєму. Новорічні свята ще навіть не обговорювали, але у нас їх точно не святкуватимемо, то ж на цілий місяць гуляння у нашому домі, а я від цього вже просто виморилась. Люди свят із нетерпінням чекають, а для мене то морок і вічне стояння біля плити.
Цікаво, це мені одній так з родиною пощастило?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.
Головна картинка – pexels.
