Мої мама і тато живуть від нас з чоловіком далеко. Я після школи поїхала вчитися в Польщу, а батьки залишилися жити в Україні. Після вузу я залишилася там, вийшла заміж і маю дитину. З батьками особливо теплих відносин ніколи не було, вони більше займалися моїм молодшим братом. Але до цього я давно звикла.
Вибиратися часто до них в гості у нас не виходило. Дорога далека, а з маленькою дитиною такі подорожі складні. І квитки коштують досить дорого, тому в гостях ми були один раз, коли доньці виповнилося три роки. Гостювали всього тиждень, але всім цього вистачило. Кілька років батьки не заїкалися про приїзд в гості.
Мене це не засмучувало, я сама не дуже рвалася до рідні. А спілкування з батьками вистачало по телефону. До того ж у мене дуже хороші стосунки зі свекрухою, яка відмінно допомагала мені з дочкою, а тепер і з сином виручає. Не так давно я привела у світ другу дитину.
Батьки в минулому році вийшли на пенсію, брат поїхав на навчання за кордон, мамі, судячи з усього, стало нудно. Поки я була в положенні, ні про які приїзди і мови не йшло, але коли син з’явився, почалися сльозливі дзвінки. І першу онучку вони толком не бачили, і ось уже другий внучок з’явився, та бабуся, яка свекруха, вся в онуках, а вони, нещасні, живуть, одні.
Мама почала просити, щоб я привезла до них з батьком внучку в гості. Я пояснювала, що це далеко, не годину їхати, це не на вихідні мотнуться. Але мені відповідали, що я сама можу тут не гостювати, а привезти внучку на месяць, а вони тут на місці з нею самі будуть розбиратися.
Ідея здалася мені сумнівною з самого початку. Дитина їх майже не знає, та й батьки вже давно з такими маленькими дітьми не мали справи, дочці зараз п’ять років. Вона у нас, звичайно, кмітлива, але дитина є дитина. До того ж їхати все одно далеко.
Але мама не вгамовувалася. Кожна розмова, які стали дуже частими, зводилися до того, що вони хочуть бачити внучку. Обіцяли навіть оплатити дорогу і всі витрати на місяць її проживання у них взяти на себе. Зрештою я здалася.
Домовилася зі свекрухою, що вона буде допомагати чоловікові з малюком, поки мене не буде. Він зміг взяти на п’ять днів відгули. Сама ж обрадувала батьків, що ми з дочкою приїдемо. Вони зраділи, скинули гроші для купівлі квитків на літак, тому що їхати на поїзді в мої плани не входило, занадто довго.
Я планувала доїхати до батьків, погостювати кілька днів, щоб дочка обжилася і освоїлася, а потім також літаком повернутися додому. Вад в цьому плані я не бачила. Дитина у нас товариська, тому я думала, що все пройде, як по маслу.
Спочатку так і було, ми прилетіли, нас зустріли в аеропорту, привезли додому. Тато якось спокійно поставився до приїзду внучки, а ось мама літала навколо неї, не знала, на яке місце посадити, чим почастувати. Дочці виділили цілу кімнату, яка колись була тільки моєю, потім я ділила її з братом, а потім вона перейшла в його одноосібне користування.
Дочка швидко адаптувалася, називала батьків бабусею і дідусем, добре спала на новому місці, спокійно залишалася з ними. Я навіть змогла викроїти час, щоб зустрітися зі шкільними подружками. Їхала я зі спокійною душею.
Але пройшло всього три дні з мого прильоту додому, а мені вже зателефонувала мама і запитала, коли я заберу дочку назад. Я здивувалася і обурилася. Запитала, чому вона раніше думала, я ж зовсім недавно поїхала. Мама відповіла, що вона не розраховувала, що її подруги поїдуть на відпочинок так скоро.
Тобто, моя мама викликала нас з іншої країни витратила купу грошей, а через три дні попросила в терміновому порядку забрати дитину, адже вона з подругами на море їде. Ви собі можете це уявити? От просто уявити.
Дитину я звісно забрала, але не в мами а в сусідки. мама поїхала раніше, адже не хотіла відстати від подруг. Мою дитину вона зі спокійною душею на сусідку залишила на деньочок усього, як сказала мені телефоном.
Не знаю, чи вона завжди такою була, чи це тільки по відношенню до мене, але внука вона напевне і зовсім не побачить.
Передрук без гіперпосилання на intermarium – заборонено.
Головна картинка – pexels.
