На питання: «Хто це така?» Чоловік спокійно відповів: «Вона моя співробітниця». Нещодавно, коли чоловік пізно повернувся з роботи, і почав невміло брехати про те, що він був на якомусь там об’єкті, Тетяна раптом зрозуміла, що він був саме з цією жінкою.
І тепер, коли Таня відчинила їй двері, дівчина спочатку уважно оглянула її з голови до п’ят, оцінюючи її зовнішній вигляд і тільки тоді сказала:
— Вітаю. Ви Тетяна? Дружина Сергія?
— Так, — коротко відповіла Таня.
— А я Олена. — Гостя переступила через поріг. — Я прийшла поговорити з вами стосовно вашого чоловіка.
— Проходьте. — люб’язно запросила дівчину Тетяна. — Як довго я на вас чекала.
— На мене? — гостя, яка вже була готова йти за господинею, раптом застигла. — Чекали? З якого дива?
— Я бачила ваше фото в телефоні свого чоловіка. Ви проходьте, проходьте, не бійтеся.
Тетяна пішла до вітальні, Олена задріботала слідом.
У кімнаті господиня показала рукою на крісло.
— Сідайте.
Олена невпевнено присіла на краєчок крісла, Тетяна сіла навпроти неї.
— Ви прийшли, щоб повідомити мені, що у вас роман із моїм чоловіком? — несподівано запитала Таня.
— Так. — Олена, чомусь, ображено стиснула губи. Напевно, вона була незадоволена тим, що дружина її коханого перехопила ініціативу в розмові. — Так, я прийшла саме через це. — В голосі Олени відчувався виклик. — Ми з вами сучасні люди, тому не гратимемо в ігри, у які грали наші батьки. У всі ці чвари, переслідування, безглузді телефонні дзвінки на порозі розлучення. Я хочу, щоб ваш Сергій, тобто вже мій Сергій, нарешті, зробив остаточний вибір. І все закінчилося. Раз і назавжди.
— Вибачте, та я так і не зрозуміла. — Таня з подивом дивилася на гостю. — Навіщо ж ви прийшли до мене? За Сергієвими речами? Заради Бога, зараз я зберу його валізу і забирайте. Я теж не збираюся з вами конфліктувати. Тому нехай переїжджає жити до вас і все.
Таня підвелася з крісла, відкрила шафу і витягла величезну валізу на коліщатах. Потім раптом замислилася, обернулася, і знову уважно подивилася на гостю.
— До речі, як давно ви зустрічаєтеся?
— Не так вже й багато часу, — нервово відповіла Олена. При цьому вона злякано косилася на валізу. — Але це нічого не змінює. І… Ви мене не правильно зрозуміли. Я прийшла не за Сергієвими речами. Речі, я сподіваюся, він і сам забере.
— Не за речами? — Тетяна, чомусь, посміхнулася. Їй було дивно, що ця розмова майже не діє їй на нерви. Вона знову зручно вмостилася в кріслі. — Отже, ви прийшли до мене, щоб просто повідомити мені про ваші з ним стосунки? Ви не хотіли обтяжувати цим мого чоловіка?
— Так ні! — Ще більше занервувала гостя. — Я з’явилася зовсім з іншого приводу. Я хочу. Я прошу вас, поговоріть з Сергієм, нехай він нарешті зважиться! Нехай він піде від вас до мене!
— А хіба ж він досі не зважився? — Тетяні стало смішно. — Чого ж він тягне?
— Він сказав, що майже наважився, але… — голос гості затремтів. — Але він все ще сумнівається. Сергійко просто боїться зробити вам gjufyj.
— Він боїться? — Тетяна затрясла головою. — Ні. Запевняю вас, Сергій нічого не боїться. Можливо, він просто сумнівається в своїх почуттях до вас?
— Ні! — розгнівалася раптом Олена. — Просто ви його залякали! Він постійно говорить, що він вас боїться і тому… — Вона раптом схопилася своїми тонкими пальцями за скроні. — Позавчора він мені жодного разу не зателефонував. І вчора. Уявляєте, жодного разу! І сьогодні ось вже півдня мовчить.
— Уявляю, — У Тетяни почало світлішати на душі. — То ви не будете забирати його речі? — запитала вона з ледь відчутним присмаком глузуванням.
— Які речі? — Олена вже мало не плакала. — Прошу вас, розкажіть йому всю правду!
— Яку правду?
— Ну, таку! Що ви його не любите! Що ви його відпускаєте, врешті-решт! Ви ж його не любите, так?
Тетяна на кілька секунду замислилася, потім похитала головою.
— Ні.
— Ну от, я ж йому про це говорила! Я казала!
— Ні, Олено, я вам його не віддам. Якщо чесно, я мало не розлюбила його, але… Після вашого візиту. Виявилося, що все не так вже й погано.
— Що ж ви таке говорите? — злякалася гостя. — Він же вас зрадив. Завів інтрижку на стороні. А ви. Ви готові його пробачити? Такого ось? Ошуканця!
— Як завів коханку, так з нею і розлучився. А ми переживемо, — Тані відразу стало легко, і вона, чомусь, аж сама повірила у свої слова. — Ходімо, я вас проведу.
— Куди проводите?
— До дверей, куди ж іще.
Сьогодні Сергій прийшов з роботи вчасно.
ото – ілюстративне(pexels).