Провал у особистому житті Юлі стався у грудні. Вперше в житті її дратували гірлянди та ялинкові прикраси. У кожній лампочці вона бачила себе самотню та сумну у новорічну ніч. До горла зрадницьки підкочувався клубок.
Найгіршим було те, що ще до розлучення з Максимом почалися проблеми на роботі. З вересня затримували зарплату, щодня обіцяли, що буде на наступний день, а потім якось різко запропонували всім звільнитися. Це стало останньою краплею: Юля вирішила повернутись додому. Як тільки вона не намагалася прижитися в столиці, сил боротися далі дівчина не мала. Тим паче серед святкової метушні.
А як добре все починалось! Два роки тому Юля разом з подругою поїхала працювати судовим виконавцем – у цій сфері велика плинність кадрів, охоче беруть приїжджих з досвідом. Навантаження здалося неймовірним, і через півроку дівчата влаштувалися до приватника. Там вони з Максом і познайомились.
Голова паморочилася від кохання, за кілька місяців з’їхалися. Юля була щасливою. Перше серйозне почуття, і – як їй здавалося – одразу доля. Однак згодом почалися безглузді непорозуміння, а потім дівчина дізналася: вона у Максима не одна. Він навіть не виправдовувався. Кохання минуло, дитинко. Буває. Ти чого? Давай до побачення!
За кілька днів до Нового року, завершивши столичне та особисте життя, Юля їхала до батьків. Вагон шумів і метушився, але дівчина не звертала уваги. Образи і розчарування останніх тижнів мимоволі крутилися в голові, вона не відривала погляду від вікна.
Несподівано її думки перервав хлопець із сусідньої полиці:
– Дівчино, вибачте, я кудись засунув свій телефон. Вже все перерив – немає. Ви могли б мені зателефонувати?
Юля набрала номер, який він продиктував. Почувши під сидінням знайомі звуки, попутник видихнув:
– Слава Богу! Думав, загубив чи витягли на вокзалі. А сам поклав його в іншу кишеню сумки. Я Сашко. Далеко їдете?
Потім принесли чай, Юля дістала вівсяне печиво. Слово за слово і дівчина сама не помітила, як розповіла незнайомцю про свої невдачі та переживання:
– Ось так і закінчився рік, який розпочинався, мов казка. Вдома на мене, звичайно ж, чекають батьки. Тільки мені від цього не легше. Я ж їхала по щастя і вже навіть подумала, що знайшла його. Тепер ось повертаюсь туди, звідки втекла. Ні роботи, ні кохання.
Сашко не перебивав, нічого не питав. А Юля неначе чекала нагоди виговоритися. Випадковий попутник у таких справах, самі знаєте, ідеальний варіант. Можна відверто все йому розповісти, не боячись наслідків. Все одно бачитеся вперше і, скоріше за все, востаннє. Сашко уважно слухав, казав щось підбадьорливе. І на душі стало світліше. Вона раптом відчула, що все буде добре.
Рідні зустріли радісно, не чіплялися до Юлі з розпитуваннями. Дівчина ж поринула у відпочинок – такий, який буває тільки вдома. Вона зрозуміла, що дуже скучила за сім’єю і в новорічну ніч із величезним задоволенням пішла разом із ними кататися з гірки: така у них була сімейна традиція.
1 січня їй зателефонували з незнайомого номера. Виявилося – Сашко, її нещодавній попутник:
– З Новим роком, Юліє! З новим щастям! Ти ж загадала під бій курантів, щоб я зателефонував?
– От чого я вже я точно не очікувала, то це побачити тебе ще раз, тобто почути, – здивувалася Юля, а потім згадала, як вони шукали його телефон.
– А я, навпаки, дуже сподівався, що ти погодишся випити зі мною чаю з печивом.
– Звичайно, буду рада.
Вже потім, через місяці, вона дізналася, що Сашко тоді теж повертався у рідні краї після невдалої кар’єри в Києві. Думав, що їде лише на деякий час. А як познайомився із Юлею, вирішив залишитися вдома. Ну і телефон, він, звісно ж, «втратив» навмисно: дуже вже йому сподобалася дівчина.
Svitlana Sushkо.
Фото ілюстративне.
