fbpx

— Юлю, так не жартують. Хто б мені розповів, що ти оце накоїла, я б і не повірила. Де була твоя голівонька, чи ти іншим місцем мислила?

— Юлю, так не жартують. Хто б мені розповів, що ти оце накоїла, я б і не повірила. Де була твоя голівонька, чи ти іншим місцем мислила?

Кілька разів починала писати і припиняла. Соромно було розповісти свою історію, але, здається, я загнала себе в кут і без сторонньої допомоги мені не впоратись. Тому я сподіваюся на вашу допомогу, на ваші поради або слова підтримки. Якщо коротко, то у мене дві сім’ї в двох різних містах. І я не метаюсь між двома чоловіками і двома містами. Але створюється враження, що я скоро розділюсь на дві частини. Але давайте по порядку.

Я працюю журналістом. Моя робота це часті відрядження. Половину часу я проводжу в столиці. А другу – в місті, за тисячу кілометрів. Відрядження мої тривалі і іноді я сама зрозуміти не можу, в якому з міст я живу, а в яке приїжджаю по роботі. Пересуваюся я на поїзді, так зручніше і є час зібратися з думками і налаштуватися.

В столиці у мене є цивільний чоловік, з яким я разом вже сім років. У нас стабільні відносини, побудовані на повазі і любові. Але рік тому під час відрядження я познайомилася з молодиком. Він відразу запав мені в душу. Це були зовсім інші емоції і відчуття, Просто феєрверк почуттів і я не змогла цьому опиратися. Якщо вдома мене чекала тиха гавань, то тут був бурхливий океан.

Повернувшись до столиці, я вирішила, що це було разове помутніння і більше я не побачу цього хлопця. Але я постійно думала про нього і одного разу просто набрала його номер. Чоловік був на роботі, і я допізна розмовляла зі своїм уже коханцем.

Через рік зустрічей з новим захопленням він запропонував мені жити разом. І я погодилася. Так і почалося моє щастя: місяць я жила в столиці, місяць – у тому місті. Іноді відрядження тривали по два місяці. Я стала цивільною дружиною двох чоловіків. Але зараз я дуже втомилася. Постійні дзвінки то одного, то іншого. Мені доводиться викручуватись і знаходити варіанти виходу з ситуації, що склалася. А одного разу я переплутала їх імена. Мені довелося придумати історію, що так звуть колегу на роботі. Не знаю, як вони мене ще не розкусили.

А минулого місяця сталося надзвичайне. Мій молодий “не столичний” чоловік запропонував завести нам дитину. Я сміялася і плакала, плакала і сміялася. Я не знала, що йому відповісти. Сказала, що подумаю, адже у мене така робота в постійних роз’їздах, які діти? Тоді він відповів, що я буду сидіти в декреті, а він забезпечить мене і малюка.

Це зайшло занадто далеко. Треба щось з цим робити, але мені так складно обрати. Один чоловік перевірений часом стабільний і надійний, другий же вітряний, але чарівний і коханий. Вони як дві половинки одного ідеального мужчини.

Я пишу свою історію в надії на вашу допомогу. У мене немає більше сил. Я знаю, що сама винна. Але допоможіть розплутати цей клубок відносин.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

You cannot copy content of this page