З чоловіком ми у розлученні вже п’ять років. За цей час він знайшов собі іншу жінку та зміг побудувати своє щастя. А от коли доля і мені всміхнулась, то виявилось, що я на щастя і права не маю.
Чому? Тому що я ж не сама проживаю, а з нашою спільною донькою. Колишній чоловік робить усе, аби донька його росла тільки із мамо і проти появи чоловіка у моєму житті.
Донька моя начебто не маленька дівчинка — їй 16 років. Але й вона підтримує свого тата. Вони бажають, щоб я жила згідно їхніх правил. Але чи я повинна?
Рік тому у моєму житті з’явився чудовий чоловік. Я хотіла б з ним створити сім’ю, та й він неодноразово вже пропонував мені вийти за нього заміж. Просить. аби ми вже й жили разом, але я не можу.
Коли я про це завела мову із донькою, вона сказала, що ні чути, ні бачити його не бажає. Говорить, що тоді ми перестанемо бути родиною і вона не зможе жити своїм звичним спокійним життям.
Та й мама моя розповідає багато неприємних історій:
— У нього діти від першого шлюбу, у тебе. Скажи, а як онуки підуть, як то буде? Він захоче своїм допомогти. а ти своїм. Та й донька вийде заміж, як на гостину до тебе зможе прийти? Ти про неї думаєш, чи тільки про себе одну?
І я розумію, що не зможу стати щасливою адже вся моя рідня проти мого шлюбу другого.
Чи маю я відмовлятися від жіночого щастя через слова родини?
А може, і мама і донька праві? Нічого не вийде, надто зрілий вік і в кожного своє життя?
Може хто був у подібній ситуації. підкажіть, чи буває щастя у другому шлюбі коли тобі вже аж 35?
08,05,2023
Головна картинка ілюстративна.
