Коли Інна прийшла на святкування Нового року в компанії не дуже весела, він не знав в чому причина, але далі все стало ясно – вона при надії. А йому ж лише 20 років!
– Невже ти не знаєш, що для цього треба робити?, – допікав дівчині, яка й так була ні в сих, ні в тих, – попитай подруг чи сама поїдь в місто та й зроби, що треба!
– Ти це серйозно?, – на її віях бриніла сльози.
– Так. Ми ще замолоді для спільного життя.
Інна нічого не сказала, а обернулася і пішла геть. Вона зробила все, що треба, але відтоді бачити Максима не хотіла. Він дивувався, чому вона так реагує, адже вони любили один одного!
Він не довго сумував і перебирав дівчатами різними на кожен Новий рік і чи не кожного місяця.
Вже й тридцять на порозі, а матір все шпетить: «Зустрінь рік з хорошою дівчинкою, невже таких нема коло тебе?». Не було. Чи він і далі не хтів серйозних стосунків, чи йому було зручно, коли дівчата зі сльозами на віях мовчки оберталися і йшли з його життя?
Інна вийшла заміж, його Інна… Вона виставляла щасливі фото з близнюками і чоловіком, вона світилася від щастя.
Далі постукало й 35, а матір вже й сама дівчат до господи закликає:
– Це племінниця тьоті Віри, це сестра вуйка Миколи, це донька Марії…
Вже й дівчата не хочуть йти так просто на здибанки з Максимом, бо не був він ні надміру красивим чи багатим, такий собі середнячок з лисіючою головою.
– Синочку, он є Маринка, вона розлучена, – не вгавала матір, – Дуже хороша ґаздиня, а те, що у неї чоловік пив – то хіба вона винна?
– Я б з такою теж пив.
– Ой, давно ти, Максиме, себе в дзеркалі бачив, – з осудом сказала матір.
Коли вона почала пропонувати йому розлучених з дітьми, Максим перестав часто приходити додому, хоч і сумував за материними смаколиками.
Йому мало стукнути сорок, але час вже його не хвилював. Він переглядав фото Інни і бачив дорослішання її дітей та перші зморшки на її лиці, він визнавав, що з нетерпінням чекає, коли розлучиться вона. Була надія, що це скоро станеться, адже він вже не фігурував на її фото.
Як не дивно, але перед Новим роком він зустрів її – скуповувалася в магазині на цілу ватагу гостей, що було видно з переповненого кошика.
– Привіт, – просто підійшов і вичавив з себе вітання,- Не знав, що ти вдома.
Він сказав це і якось так сильно захотів почути, що вона тут назавжди. Тут. Вдома.
– О, яка зустріч, – вона зашарілася, – Так, у нас велика гулянка – наш тато вернувся додому з ротації!
Її очі світилися такою радістю, вона й не зчулася, як почала щебетати про своїх дітей, про чоловіка, про свою радість.
Максим допоміг їй довезти пакунки до машини. Вона помахала йому, мов якомусь давньому знайомому, без тіні жалю за минулим. А він так хотів вернути той Новий рік і сказати, що хоче все життя прожити з нею, радіти своїм дітям і милуватися її зморшками до кінця життя.
Фото Ярослава Романюка.
