Я щаслива у шлюбі вже п’ятий рік. А рівно рік тому тому у нас із чоловіком з’явився чудовий хлопчик. Син був довгоочікуваною дитиною і тому ми з чоловіком не можемо на нього “надихатися”.
Для моєї свекрухи це перший онук і всю свою невитрачену енергію вона виплескує на нього. Іноді надмірна турбота і увага бабусі до малюка стають просто нав’язливими і зайвими.
З моменту появи в сім’ї малюка я левову частку моральних сил витрачаю на те, щоб тримати свекруху на відстані. І все тому, що Анна Дмитрівна просто зітхнути не дає мені спокійно, постійно контролюючи і коментую все, що я роблю, особливо, якщо це стосується дитини. І навіть якщо свекруха говорить діло, це подається в такому тоні та манері, що навпаки хочеться проігнорувати, навіть слушну пораду.
Як приклад, свекруха може зателефонувати чотири рази на день, щоб уточнити що я їсти зварила малому і що конкретно збираюся готувати, а також як часто ми гуляємо. Тричі перепитає чи тепло одягнений “синочечок” і чи не забуваю я про те, що дітям потрібно давати багато вітамінів та слідкувати, аби носик не був холодним. Її думка єдина правильна і я повинна слухати її порад. навіть, якщо чомусь вважаю їх неправильними.
У більшості випадків я не перебиваючи вислуховую тиради свекрухи, а потім роблю так, як вважаю за потрібне. Звісно, Анна Дмитрівна усім і завжди незадоволена. Приїжджаючи на гостину ледь не щоденно вона біжить так, до дмитини, ніби вона один єдиний його порятунок. Обдивляється з усіх боків і приповідає:
— Я тут, моє сонечко! Уже все добре, я тут.
А нещодавно чоловік телефон свій вдома забув. Я й не помітила б, якби постійно йому повідомлення не прилітали. Ну одне, ну два, після десятого я вже пішла поглянути, а може там щось важливе.
Група “Ми” у якій тільки чоловік його мама і його сестра. Жінки між собою переписувались і і обговорювали те, як улаштована наша сім’я і побут. Там, навіть фото були з нашої вітальні. До слова чоловік ні разу за мене не заступився і нічого на мій захист не написав.
— Ось вам свіжі фото для обговорення – написала я у групу, – Ви, як теми скінчяться, пишіть, я докину, якщо потрібно. А Паші я привіт передам, як тільки з роботи повернеться.
Одразу усе стихло. Жодного повідомлення у групі “Ми”.
А ввечері прийшов чоловік і був дуже незадоволеним, адже я узяла його телефон. Я йому про те, що він ні слова на мій захист не написав і дозволив узагалі існувати такій групі і бути у ній присутнім, а він мені про те, що то його особиста справа і я не мала права, навіть зазирнути.
Уже не знаю, чи потрібен мені узагалі такий шлюб. Мовчимо який день. Навіть свекруха не телефонує. І знаєте? Я за ці дні заспокоїлась якось. Немає постійного очікування чогось недоброго. Роблю усе що робила раніше, але більш спокійно і врівноважено. Сплю міцно і навіть висипатись почала.
Серйозно задумалась над тим, аби розлучитись. Життя одне, чому я повинна витрачати свої нерви і здоров’я на цих людей. Чоловік? Після того, що я побачила і прочитала у тій переписці, після того, як зрозуміла, що він і слово на мій захист не сказав…
Мабуть, я таки хочу розлучитись.
Світлана К.
19,10,2022
Головне фото ілюстративне – pexels.
