Я опинилася в такій неприємній ситуації, м’яко кажучи, що просто не розумію чи є з неї вихід.
З Богданом ми зійшлися, коли нам обом було під сорок. У мене це був другий шлюб, а у Богдана – третій. Спільно живемо вже понад 20 років. Обоє працюємо і спільно ведемо побут. Фінансово, то можна сказати, що майже 50 на 50.
Спільних діток у нас немає, бо на початках ми вирішили, що нам буде важко тягнути ще одну дитину, хоча по віку ще цілком могли зважуватися на такий крок.
У Богдана є двоє дітей від двох попередніх шлюбів: від першого – донька Анна, від другого – син Артем. Я, від першого чоловіка, маю двох донечок.
Погодьтеся, що четверо дітей, то не так мало, тому про спільне батьківство ми тему закрили, бо моя декретна відпустка відмінусувала б від сімейного бюджету вагомий шматок, а ще сюди додати витрати на немовля?
На даний час діти вже абсолютно дорослі, мешкають окремо, до нас навідуються лише в гості. Моя старша донечка вже й потішила нас онучкою. Богдан безмежно тішиться своїм статусом дідуся, а перші внуччині слова його взагалі заставили літати. Оте лепетання “діду”, “діду” і Богдан вже розпливається в усмішці.
Все наше з Богданом спільне життя ми прожили у його трикімнатній квартирі, свою ж квартиру я здавала в оренду. Всі ці роки гроші від оренди я вкладала у нашу родину, ні гривні не відклала.
За ці двадцять років ми зробили в квартирі перепланування, поставили скрізь теплу підлогу, поміняли вікна і засклили балкон, замовили розкішну і дорожезну кухню, утеплили фасад, придбали багато техніки – все для нашого комфорту. Іншими словами – всі гроші, що я отримувала від здачі квартири, я вкладала у нашу, а по факту чоловікову квартиру. Свою зарплатню звісно, я теж витрачала на нас.
Віднедавна я перестала квартиру здавати, бо туди переїхала донька з внучкою, бо мала певні проблеми в родині. І от я з жахом усвідомила, що після квартирантів там все дуже сумно. Та й просто елементарний ремонт не робився роками.
І от що ми маємо на виході: у чоловіка, а відповідно і його дітей, трикімнатна квартира з розкішним, сучасним і комфортним ремонтом за мій рахунок, а у мене і моїх дівчат – скрипучий паркет і непрацююча духовка.
Ще до переїзду доньки я випадково почула розмову Богдана з Артемом, до слова, спільну мову знайти вони не можуть ніяк, так от, чоловік голосно сварився:
“Я квартиру залишу Ані. Ти не матимеш нічого!
“А де тут я?”, – кольнуло тоді почуте, але під гарячу руку лізти не хотілося.
Я думала, що Богдан просто лякає сина, бо той роками сидить без роботи.
Але все ж за кілька днів я вирішила торкнутися цієї теми:
Так, квартира буде Аннина, – коротко відрубав.
Я не хотіла все завивати у папірчик і спитала прямо:
– А якщо тебе першим не стане, то де я маю жити? На вулиці?
Баогдан все перевів у жарт, що ніби ми з дітьми його зі світу справді скорше зживемо, Але мені було не смішно.
Богдане, моя квартира роками годувала нас з тобою, а там ремонтом навіть не пахне. Я думала, що ми з тобою сім’я і це питання вирішиться справедливо, – наполягала я.
– А до чого тут моя квартира – огризнувся чоловік.
Я нагадала Богданові все: і скільки мені обійшлося перепланування, і що техніку нам у магазині безкоштовно не видавали? Та все-все пригадала. Це ж величезні гроші!
– То ти хочеш за ремонт у мене хату забрати?, – скипів Богдан.
Я не якась там безсердечна і мене болить душа за Артема, але сказати по правді, то моє становищ болить мене більше.
Я висунула таку ідею, щоб Богдан продав квартиру, віддав мені за ремонт і з залишком робив все, що душа забажає. Я думаю, що я б за ту суму спокійнісінько купила собі однокімнатну квартиру. Але він категорично проти, бо ж це вже буле спільнонажите майно, а зараз квартира лише його, а я, наївна, вбухала сюди купу грошви за ці роки.
На ремонт у моїй квартирі він теж не хоче давати, каже, що немає. Добре, що на себе має і на свої забаганки.
Я вже думала навіть поговорити з Анною, але навряд чи вона мене зрозуміє. Вона ж не така немудра, як я, вона не відмовиться так просто від свого.
Словом, здається мені, що я в тупику. Ми ж не молодіємо і я вже точно не наскладаю на окрему квартиру. Що мені тепер робити просто не знаю. Підкажіть будь ласка, може хтось мав подібний досвід?
Фото Олександри К.
