Соня не вірила своїм очам. За столиком у ресторані сидів Олег із якоюсь жінкою, і тримав її за руку. Було видно, що у них стосунки. Жінка мило посміхалася, а Олег говорив, мабуть, щось дуже приємне.
Повечерявши, вони встали з-за столу і, тримаючись за руки, вийшли. Соня встигла непомітно зняти їх на відео. Тепер треба було якось розповісти все Вірі, чим займається її чоловік у вільний час.
Соня з Вірою товаришували ще зі школи. Разом вступили до медичного училища, а потім влаштувалися працювати медсестрами в клініку. Олег потрапив до лікарні у якості пацієнта, Віра доглядала за ним. Після виписки вони почали зустрічатися, а згодом одружилися. Соня, звісно ж, була свідком на весіллі.
Вона ніколи не розповідала Вірі, що Олег до неї чіплявся. Соня боялася втратити подругу. Через рік у них народився син Рома, Соню покликали хресною.
І що ж це виходить, Віра сидить з малюком удома, а цей тиняється по ресторанах з іншою жінкою. Віра не заслуговує на таке ставлення. Вона має знати правду. Приїхавши додому, Соня зателефонувала подрузі.
— Вірочко, привіт. Як справи, як синочок, як Олег поживає?
— Привіт Соню. Все добре, у Ромчика ріжуться зубки, примхливий такий. Олег відзначає підвищення із друзями, він тепер у нас великий начальник, уявляєш? А в тебе як справи, коли прийдеш у гості?
— Віро, можна я зараз приїду, треба поговорити.
— Звичайно, подруго, чекаю! Невже в тебе хтось з’явився і ти хочеш розповісти про нього?
— Приїду, дізнаєшся.
Малюк спав, подруги всілися на кухні. Віра заварила улюблений чай подруги, поставила на стіл вазу з цукерками.
— Ну, слухаю тебе! Який він де познайомилися?
— Віро, мова піде про Олега.
— Тобто? До чого тут він?
— Я вирішила повечеряти у ресторанчику неподалік моєї роботи. Отримала зарплату, захотіла себе побалувати. І побачила там Олега. З якоюсь жінкою. У них явно стосунки. Ти мусиш знати, що він тебе обманює.
— З якою жінкою? Ти нічого не плутаєш? Мій Олег сьогодні із колегами, друзями, і жінок там немає.
— Дивись, у мене навіть є відео, спеціально зняла. Дивись, як він її ніжно тримає. Вони воркували, як закохані голубки.
Віра розгублено дивилася на відео, потім мовчки поклала телефон на стіл. Пауза затяглася.
— Ну що скажеш? Знаєш, він і до мене після вашого весілля підбивав клинці. Я не хотіла говорити, але тепер не можу мовчати.
– Знаєш що, Соню. Іди додому. Мені треба подумати.
Соня знизала плечима, забрала телефон і пішла. Вона розуміла, що подруга вражена, їй треба зрозуміти, що сталося.
Через два дні Віра сама зателефонувала Соні.
— Я буду з Ромчиком гуляти у парку, підходь.
Соні не терпілося дізнатися, що вирішила Віра.
— Подруго, послухай. Я кохаю Олега, він кохає мене. У нас чудовий син. І тут ти зі своєю новиною. От скажи, навіщо ти це зробила? З якою метою? Може Олег тобі подобається, і ти хочеш зруйнувати нашу сім’ю? Ну, навіщо було мені це розповідати?
Мені тепер потрібно щось вирішувати, і це не на користь Олега. Я маю йому висловити все, грюкнути дверима і піти забравши з собою сина. А нам насправді немає куди йти. Ми йдемо, він радісно потирає ручки і приводить іншу жінку до нас у квартиру. Яку я з такою любов’ю обставляла.
А зараз йому підвищать зарплату на новій посаді, буде дуже пристойна сума. Ти не подумай, справа не лише у грошах. Я кохаю його і не хочу відпускати. Просто треба не зважати на його захоплення. Награється і заспокоїться.
Ну, скочив чоловік у гречку, з ким не буває. Він же не йде від мене, отже, його все влаштовує. Звичайно, останній рік мені не до нього, син займає увесь мій час. Ось він і знайшов собі віддушину. У цьому я сама й винна, довела чоловіка. А те, що він чіплявся до тебе, я не вірю. Ти ніколи не подобалася Олегові, як жінка. Як він і сам казав, ти занадто кістлява.
Забудь про все, що бачила і говорила про нього. Краще б ти мовчала, їй-богу. Через тебе може зруйнуватися наша сім’я. Але не зруйнується. Я нічого не робитиму. І ти мовчатимеш і нікому не розповідатимеш про нього. І ще. Я більше не хочу тебе бачити.
Віра розвернула візок і пішла в інший бік від Соні. Та була вражена. Оце так розплющила очі подрузі, допомогла викрити чоловіка, ще й винною залишилася. У Соні струмком полилися сльози. Адже вони дружили ще зі школи, і ось тепер їхня дружба скінчилася.
Вона дотрималася обіцянки. І навіть відписалася від подруги у всіх соцмережах. Їй було дуже важко на душі. Соня вже почала сумніватися у правильності свого рішення. Але сама дзвонити та писати Вірі не хотіла.
Минуло 5 років
Соня та Віра випадково зіткнулися у торговому центрі.
— Соню, привіт! Це твоя донька?
— Привіт, Віро. Моя.
— Дуже схожа на тебе. Як у тебе справи?
— Добре. А ти як, як Ромчик?
— Ой, Рома вже великий, скоро йде до школи. Я вдруге вийшла заміж. Чоловік молодший за мене на 5 років, але це не проблема. Головне, що він мене дуже любить, порошинки з мене здуває. Нещодавно я дізналася, що чекаю на дитинку, чоловік дуже щасливий.
— Вітаю! А як же Олег?
— Олег все ж таки мене кинув. Та вертихвістка, з якою ти його бачила, народила від нього дитину, змусила його подати на розлучення і одружитися з нею. Живуть погано, він почав за комір заливати, втратив роботу. Дзвонить мені, скаржиться на неї, шкодує, що так сталося. Даремно я тоді тебе не послухала. Та вже нічого не вдієш. Натомість я зустріла свого нинішнього чоловіка, і щаслива.
— Ну ось, як добре все склалося, я рада за тебе. А тобі дякую за життєвий урок. Не роби добра, називається. Я ж щиро хотіла тоді тобі допомогти, розплющити очі. І, знаєш, у мене більше немає подруг, я не хочу ні з ким зближуватися, щоб, не дай Боже, не стати винною у розвалі чиєїсь сім’ї. Успіхів тобі.
Віра з жалем дивилася услід Соні. Шкода, що їхня дружба так закінчилася. Віра була впевнена, що на той момент вона чинила правильно, намагалася зберегти сім’ю, але втратила подругу. І, можливо, вони знову почнуть спілкуватися. Якщо Соня захоче.
Tsarʹova.
Фото ілюстративне.
