Неочікувано… клей капнув по дорозі на паркет, причому, походу, конкретно капнув, а я наступив босою ногою, та ще всією вагою сидів хвилини 3… Наглухо, словом. Балкон відкритий, провітрював, холодно, закрити не можу. Мобілка лежить на столі, бачу… Дотягнутися – ніяк, домашній ще ближче, але теж ніяк… Намагаюся відклеїтися – боляче, не виходить, намертво сиджу.
Дружина буде гуляти ще мінімум годину. Спочатку я назвав себе всім тим, чим називаю тих, хто мене підрізає на дорозі… Спробував поплювати, може розмочити трохи, нуль. Потім подумав… А може мені, я перепрошую, помочити ногу? Може допоможе?! Я не повинен був дати себе знайти в такому немудрому становищі, вона б сміялася ще рік… Ну, зважився, помочив… Нічого подібного! У підсумку: я замерзлий, приклеєний і мокрий… Сиджу димлю, чекаю неминучого сорому і стьобу дружини. Дзвонить, я не відкриваю, зрозуміло… Крутить ключами, ну, думаю все, зараз почнеться…
Якщо коротко, то після усвідомлення того, що сталося вона просто впала на підлогу і валялася, тримаючись за живіт… Потім підійшла ближче, зрозуміла що я сиджу в калюжі, дізнавшись , що це за калюжа впала ще на 5 хвилин. Взявши з мене обіцянку зводити її в ресторан, принесла мені пляшку розчинника… У мене тепер психологічна травма, ось так от.
Ходіть в тапочках, пані та панове!!!
Автор: vоlshebnik.
З мережі.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.