Заміж я виходила у зрілому віці. Вибір мій був зваженим і обдуманим. З Вадимом ми до укладення шлюбу прожили три роки разом. За той час ніяких тобі непорозумінь і з’ясовувань стосунків, тож сам Бог велів – розписались.
Вадим приїхав у наше містечко, працював на заводі, де ми власне і познайомились. Батьки чоловіка живуть за 500 км від нас. Саме тому спілкуємося рідко, приблизно раз на кілька місяців, і непорозумінь у взаєминах не виникає, та й звідки їм взятися?
Поки що ні вони не потребують допомоги з нашого боку, ні ми допомоги з їхнього боку. Тож їздили на гостину до них, приймали їх у себе. Все рівно і спокійно.
А тут в нас з’явилася дочка, і свекруха вирішила відвідати нас, щоб поняньчитись із онукою. Я була не в захваті від цієї ідеї, адже квартира не надто велика, вся заставлена речами, дитина маленька, а свекруха їхатиме серед тисяч людей. Ну мало що?
Вадим не зрозумів моїх побоювань. Запевняв, що його мама потішиться онукою, та й з її приїздом у мене з’явиться більше часу для себе. Я лиш шумно видихнула, адже розуміла, що мій налагоджений побут котиться коту під хвіст, а чоловік того розуміти не хоче зовсім.
Скажу одразу, що мої побоювання виявились марними. З приїздом свекрухи майже нічого не змінилося. Іноді вона їздила на цілісінький день на екскурсії. Збирала гриби у лісі, тішилась мов дитина, коли вперше підійнялась у гори.
Навіть коли вона була вдома, то змін було небагато. Просто тепер мені доводилося опікуватись не тільки маленькою дитиною і чоловіком, а й дорослою жінкою.
Весь вільний час тепер я мусила стояти біля плити адже у свекрухи особливе харчування погодинне і їй потрібно було мати щоразу свіжу страву. Чоловік також їв щоразу щось свіже і одна каструля супу на день – не наш варіант.
І той самий омріяний час «для себе» ти або готуєш котлети, причому у двох варіантах – парові і смажені, або крутиш голубці, або намагаєшся приготувати щось незвичне, бо ж свекруха не хоче їсти два дні підряд одну і ту ж страву.
Я так виморилась, що запитала у чоловіка, а де його працююча мама знаходила стільки часу на приготування їжі. Бо як послухати свекруху, то в них у холодильнику шведський стіл прямо, а я лиш одна нічого невстигаю і жаліюсь.
Виявилося, мама у них майже не готувала, та й у принципі вдома рідко була, всім у них займався його батько. У його дитинстві мама була постійно зайнята у своєму проектному бюро, тому він ріс самостійним і сам робив буквально все: готував, прав, вигулював собаку, дбав про інших своїх тварин, і вже о 17-й поїхав вчитися в інше місто.
Свекруха гостювала у нас уже другий тиждень,а я вже просто із ніг падала. Одного дня я взяла дитину і пішла гуляти попросивши свекруху приготувати сніданок і заодно обід, як часу стане. Доня була на моєуму боці, тож спала годинки чотири не прокидаючись.
Коли я повернулась, то на плиті стояла каструля із “синім” супом. Свекруха просто накидала усього,що було у холодильнику переварила і вимкнула газ. ли ми те насилу, але я не збиралась здаватись.
ілий день я крутилась біля дотини, а вже наступного дня сказала що мусимо йти до спеціаліста з малою, тож випало свекрусі знову чергувати на кухні.
На третій день свекруха придбала готових страв у супермаркеті і сказала, що нажаль, мусить їхати додому – справи. Я гірко зітхнула, мовляв, так було добре, коли та була поруч і допомагала.
Свекруха поїхала а я нарешті видихнула. не потрібно було розважати родичку, годувати смачненьким, вишукувати чим би тій зайнятись сьогодні. Я раптом зрозуміла, що мені з дитиною легко і просто і що я насправді маю купу часу вільного, просто раніше я того не помічала.
Ну хоч за це вдячна тим відвідинам.
Головна картинка ілюстративна.
