– Настю, мені потрібен новий телефон. – Тільки-но сестра зайшла в кімнату, заявила Олена. При цьому вона навіть не відірвалася від екрану смартфона. – На цьому камера погана, та й батарея вже погано тримає.
– Попроси у мами, – тільки й відповіла дівчина.
– Вона не дасть грошей. – Лєна фиркнула. – Каже, я занадто багато хочу.
– І в чомусь вона права, – зауважила Настя, збираючи речі, що залишилися з минулого візиту. – Якщо хочеш щось купити, зароби на це сама. Я не буду повік поруч.
– Мені всього дев’ятнадцять і, між іншим, я вчуся! – розлютилася Олена, яка звикла отримувати все після першого ж прохання.
– А я через місяць виходжу заміж. І на весілля потрібно дуже багато грошей. Краще порадій, у мене буде власна сім’я. – З цими словами Настя пішла, голосно грюкнувши дверима. Поведінка сестри почала дратувати.
– Ну це ми ще подивимося, – самовпевнено посміхнулася Олена. – Поки ти мені потрібна – ти будеш поруч зі мною. І неважливо, що саме мені доведеться для цього зробити.
Олена була до крайнощів розпещеною. Несподівана радість – так звали її батьки, протягом п’яти років безуспішно намагалися запланувати другу дитину.
А ще вона була егоїсткою, яка звикла, що всі навколо перед нею на задніх лапках ходять. Сестра, наприклад, завжди робила за неї домашню роботу, і навіть допомогла вступити в пристойний вуз.
З грошима у дівчини теж проблем не було. Мама регулярно на карту деяку суму кидає, сестра на перше прохання дає. Точніше давала, поки не познайомилася з Вадимом.
Симпатичний, розумний, він став для Насті прекрасним принцом. Тільки одна річ затьмарювала щастя дівчини. Хлопець був страшенно ревнивий, але з цим можна було змиритися. Принаймні, вона на це сподівалася.
Заява в РАЦС вже подана, ресторан заброньований, запрошення розіслані. Здавалося, нічого не може затьмарити її щастя. Як же вона помилялася.
– Вадиме, привіт. Це Олена. – Дівчина рішуче набрала номер нареченого сестри. – Слухай, я розумію, що Настя зайнята, але я за нею неймовірно скучила. Цілий тиждень не бачилися.
– А хіба вона не в тебе? – судячи з голосу, Вадим здивувався.
– Я ж кажу, тиждень її не бачила. А чому вона повинна бути у мене?
– Тому що Настя через день вдома не ночує, і каже, що до тебе йде!
– Ой! – А хлопець розлютився! Олена задоволено посміхнулася. – Я не знаю навіть, що сказати… Потім передзвоню, добре? Бувай!
У Вадима уява гаряча, він не буде розбиратися, де була наречена. Вижене. А куди вона піде? Правильно, до дорогої сестрички. І все буде по-старому. А головне, у Олени все-таки з’явиться новий телефон.
Настя відкрила двері і перше, що вона побачила, було розлючену особа нареченого і її валізи.
– Вадиме, це що таке? Навіщо ти зібрав мої речі? – дівчина щиро не розуміла, що відбувається. Лише дві години тому вони обговорювали, яким буде весільний торт, а зараз наречений готовий її зі сходів спустити.
– Вимітайся з моєї квартири. – Жорстко сказав хлопець, штовхаючи ногою валізу. – Терпіти не можу таких як ти!
– І що я такого зробила? Сходила до сестри?
– Тебе там не було, – прошипів Вадим, стискаючи кулаки. – Олена сама мені недавно дзвонила і питала, коли ж ти, нарешті, до неї прийдеш. Вона дуже скучила за минулий тиждень. І ось, у мене виникає питання, де ж ти тоді ночувала, якщо не в сестри?
– Що за нісенітниця? Вона не могла такого сказати… – Сподіваючись, що хлопець просто жартує, тихо сказала Настя.
– Думаю, що зараз вона дуже шкодує, що взагалі подзвонила. Забирай речі і йди. Чи мені допомогти?
Ні, Вадим не жартував, він говорив абсолютно серйозно. Виштовхнув дівчину на сходову площадку разом з валізами, попередньо вирвавши з рук ключі, він демонстративно грюкнув дверима.
Настя мовчки ковтала гіркі сльози. Невже майже рік спільного життя можна викреслити за одну мить? І тим більше, не давши навіть слова сказати нічого на своє виправдання? У Вадимі говорило вражене чоловіче самолюбство, а не здоровий глузд.
Кілька хвилин стояла, збираючись з думками. Потім дістала телефон і набрала сестру.
– Ти говорила з Вадимом? – без передмов запитала вона.
– Навіщо мені розмовляти з твоїм женихом? Тим більше, у тебе за спиною? – голос сестри був занадто задоволеним, це насторожувало. – Ви посварилися, так? По голосу чую. Ну нічого, я-то тебе точно не покину.
Настя відключилася. Вона не вірила, що Олена здатна на таку підлість. Точніше, не хотіла вірити.
Тут дівчину більше нічого не тримало. Робота? Знайде іншу. Друзі? Та якось не вийшло завести. Сестра? Вона вже повнолітня. Хай сама свої примхи оплачує.
Настин начальник не хотів відпускати цінного співробітника. Але бачачи, як серйозно дівчина налаштована, запропонував альтернативу. Перевів у філію в іншому місті. Обіцяв надати службову квартиру на перших порах і кар’єрний ріст. Тоді вона прямо заявила, що незабаром збирається піти в декрет.
Так, вона не встигла порадувати Вадима майбутнім батьківством. А тепер і сенсу немає що-небудь говорити. Адже не повірить, що від нього.
Начальник лише щиро привітав і сказав, що це не важливо. Місце чекає. Їй залишилося тільки купити квиток на літак і вирушить в нове життя.
З тієї сварки пройшло три роки. Перший час Вадим був впевнений у власній правоті. І чекав, що Настя повернеться благати про прощення. І він би, мабуть, пробачив. Ось тільки дівчина так і не прийшла. Ні через день, ні через тиждень. А потім до нього дійшли чутки, що її перевели в інше місто.
Зате до нього приходила Олена і вимагала дати новий номер сестри. Старий заблокований. А вона залишилася одна у великому місті і хто їй допомагатиме? Вадим зрозумів, що сильно помилився, повіривши словам цієї навіженої дівчинки. Але вже пізно.
Якось раз, через службову необхідність, йому довелося поїхати в сусіднє місто. І ввечері, гуляючи осіннім парком, він наткнувся на милу сімейку. Мама, тато і маленька дівчинка. Світленька, кудрява з приголомшливими блакитними оченятами. Але ж і у нього могла бути така…
А ще через секунду він впізнав щасливо усміхнену матусю. Це була Настя. Вона майже не змінилася, може, стала трохи дорослішою. Вадим зробив крок назад, ховаючись в тіні розлогого дерева. Він не хотів, що б його помітили. Навіщо ятрити давні рани?
Він би й хотів вибачитися, та прекрасно розумів, що це вже нічого не змінить. Настя щаслива. По-справжньому щаслива. Цей незнайомий чоловік зміг дати їй те, чого не дав він.
Із мережі.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
