Я заміжня понад шість років. Всі ці роки у нас з чоловіком була домовленість, що грошима в нашій родині розпоряджаюся я. Це рішення було прийнято спільно, на початку нашого з ним сімейного життя. Справа в тому, що хоч чоловік і заробляє набагато більше за мене, але в економії, відкладанні грошей і плануванні бюджету він абсолютно далекий.
За 6 років, що ми разом, у нас бували різні фінансові ситуації: період безгрошів’я, втрата чоловіком роботи і моя відпустка по догляду за немовлям з мінімальними виплатами… Але я завжди старанно економила і кожну зайву копійку відкладала на чорний день, тому з усіх цих труднощів нам вдалося вийти з мінімальними втратами. Звичайно, іноді доводилося брати гроші в борг, але обійшлося без прострочень по кредиту та інших неприємностей.
Чесно кажучи, я ніколи і подумати не могла, що мого чоловіка щось може не влаштовувати в тому, як я веду наш бюджет. Адже знаючи, що гроші не падають з неба, і що наша сім’я є досить пересічною, без багатих родичів і допомоги з боку, я ніколи не робила необдуманих покупок. Завжди думала насамперед про потреби чоловіка і дитини, а собі що-небудь купувала за залишковим принципом. Як виявилося – я робила це даремно, і мою самовіддачу ніхто не оцінив.
Зазвичай чоловік сам віддавав мені свою зарплату. А в цьому місяці він цього не зробив. Я вирішила, що він забув, і нагадала йому в жартівливій формі, мовляв: скарбниця нашої сім’ї порожня, і якщо цього не виправити – в нашому маленькому королівстві настануть інші часи. На що він мені відповів щось на зразок: колишній «міністр фінансів» нашої квартири, за 6 років перебування на своїй посаді, так і не досяг видатних результатів, тому управління нашим сімейним бюджетом він бере на себе…
Я, м’яко кажучи, очманіла від такої заяви. Всі ці роки я підраховувала кожну копійку, в усьому собі відмовляла, і бігала як кізонька, в пошуку акцій на ковбасу… А тут він мені таке каже! Навіть якщо не брати його слова близько до серця, і не ображатися, то я все одно категорично проти цього, адже чоловік абсолютно не вміє економити, і просадив всі гроші нашої сім’ї, навіть не дочекавшись наступної получки.
Намагалася достукатися до його здорового глузду, але чоловік уперся рогом: каже, що чоловіки на роботі прозвали його «каблуком» за те, що він всі гроші мені віддає, і нарадили йому взяти управління бюджетом в свої руки. Сказав, що йому набридло випрошувати у мене свою ж зарплату, і що хоче відчувати себе главою сім’ї, а не робочою конячкою…
Загалом,з острахом поглядаю в майбутнє, що чекає нашу сім’ю після такої «фінансової реформи»… Син росте дуже швидко, і витрати на нього ростуть, а з таким економістом, як його батько – ми швидше за все по світу підемо…
Фото ілюстративне.
