fbpx

Збираюся розповісти Віталіку про побачене. Нехай потім розбираються, як хочуть! Але це несправедливо, що вона так його обманює!

З моєї найкращою подругою ми знайомі ще з університету, разом дівували в далекій юності, а тепер дружимо сім’ями. Коли я вийшла заміж, мій обранець швидко освоївся в жіночому колективі, і часто проводив з нами час. Пізніше також відмінно увійшов в нашу компанію і чоловік Юлі Віталік, який за роки став не тільки близьким другом, а й хрещеним моєї дитини. Він чудова людина і ідеальний сім’янин.

Після декрету я допомогла подрузі влаштуватися у велику телекомунікаційну компанію, в якій працювала сама вже кілька років. Я не докладала особливих зусиль, адже в бухгалтерію завжди була потрібна нова людина – часто жартували ми з колегами. І хоча у нас зібрався чисто жіночий колектив, на рідкість здорову атмосферу в офісі створював наш головний бухгалтер. Молодий, але в той же час дуже освічений чоловік, із зовнішністю ангела. Йому можна було сміливо крокувати по подіуму, а не просиджувати штани в бухгалтерії. Олександр Сергійович вміло керував великим відділом. А я завжди поважала його за справедливість і принциповість. І хоча перший час в офісі йшли непорозуміння за увагу шефа, пізніше з’ясувалося, він щасливо одружений і має маленьку доньку.

— Після того, як Юля пішла на роботу щось змінилося, – поскаржився якось Віталік сидячи у нас в гостях.

З огляду на те, що тоді я не бачила причин для занепокоєння, порадила одному заспокоїтись, адже Юля може просто переживати через новий колектив і відповідальність.

Щорічний Новорічний корпоратив був призначений вже на цю п’ятницю. Юля до нього готувалася особливо ґрунтовно, приводячи себе в порядок з ніг до голови, адже це її перше в житті свято у нас в фірмі. І ось офіс прикрашений, ящики з ігристим придбані, фуршет замовлений, а що найголовніше – здані останні в цьому році звіти, прийшов час розслабитися.

Після привітань боса і декількох келихів, за розмовами з колегами я зовсім забула про Юлю. Якби не образилася – подумала тоді. Я пішла на пошуки подруги. Безрезультатно обійшовши весь вільний простір, було вирішено пройтися по кабінетах.

І ось відкривши чергові двері, я побачила в темряві силуети, і тільки ввімкнувши світло, усвідомила, що наробила. Моя подруга і мій шеф були разом в порожній кімнаті. Пізніше, Юля пояснила мені, що це нічого не означає. І хоча вона не збиралася кидати чоловіка, але й роман з Олександром Сергійовичем припиняти не збиралась.

Мені щиро шкода Віталіка, який поки ні про що не здогадується. Він теж мій близький друг, і для мене нестерпно приховувати від нього побачене. Я не можу дивитися Юлі в очі, вони наповнені неправдою.

На роботі мені стало теж не просто, адже кожен раз бачачи шефа і уявляю його дружину, яка думає, що їхня сім’я ідеальна.

Ну чому перестав цінуватися священний інститут шлюбу? – це питання не дає мені спокою. Збираюся розповісти Віталіку про побачене. Нехай потім розбираються, як хочуть! Але це несправедливо, що вона так його обманює! Звичайно, трохи сумніваюся, чи варто вставляти свої п’ять копійок в їх життя. Але й мовчки на все дивитись сил не маю. Що ж робити?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

You cannot copy content of this page