Здається, у моєї свекрухи є спеціалізований довідник. Вона там сидить і знечів’я обирає, на, що ж сьогодні сину пожалітись. То рука оніміє, то мушка перед очима літає, то шия не розгинається. А мій чоловік у все те вірить. Їде забирає її до столиці і одразу у приватну клініку. Приїжджають задоволені обоє. В руках купа чеків і якихось знімків, зате обоє щасливі – мама здорова.
Ні, я не черства і не скнара. Просто дістало усе це, сил уже немає. Щотижня одне і те ж. Її дзвінок і мій чоловік мчить, хоч і вночі, хоч і вдень до мами на поміч. І все б нічого, але ж усе влітає в неабияку копієчку. Ось останній раз побачила чек аж на три тисячі, і це тільки консультація спеціалістів, я вже мовчу про те, що вони там купують, аби свекрусі полегшало.
Хоча раніше Марина Степанівна нормальною жінкою була. Тиха і непомітна якась. Сиділа коли ми приїздили усе скатертини гачком плела. А як тільки чоловікового батька не стало, одразу оці дзвінки почались. Тобто, раніше жінка була здоровою, а тут бац, як тільки ми в нову квартиру переїхали одразу і посипались одна за одною недуги. А у нас же кредит. Квартира у новобудові і ремонт потрібен. Так, ми обоє гарно заробляємо на основних роботах і підробітки беремо, але відколи свекруха так себе поводити почала, на життя ледь вистачає.
Я мовчати не звикла, тому коли одного разу чоловік забув мобільний, я відповіла на її дзвінок. Одразу розставила усі крапки над “і”. Сказала, що цей її “цирк” нас обох уже дістав і попросила до нас не телефонувати. Що ви думаєте? Уже через годину з незнайомого номера до мене телефонує чоловік. У житті він на мене голос не підіймав, а це думала, динамик у телефоні зламається. Уже три дні зі мною не розмовляє і додому не з’являється. Ображений.
А я за собою абсолютно ніякої вини не відчуваю. Актриса вона і все тут. Ну не може у шістдесят років одразу скрізь “поколювати, пощіпувати, терпнути і німіти”. А за те, що стосунки наші з чоловіком зіпсувала, я уже точно не пробачу.
Автор Анна К.
Спеціально для intermarium.news. Передрук заборонено.
