Кілька років тому у чоловіка почалися ціла смуга неприємностей, причому одразу у всіх напрямках: у бізнесі прогорів, машина зламалася серйозно, та й самопочуття похитнулося на тлі постійних переживань. Почав у чарку заглядати, постійні думки, що так буде завжди – я вже не знала, як його з цього стану витягнути. Але тут один із друзів порадив йому піти до церкви, і чоловік зненацька погодився.
Відвідував службу щонеділі, та й у будні нерідко затримувався – каже, займається богоугодними справами. Я зайвих питань не ставила – головне, що перестав пити і лежати на дивані, дивлячись у стелю. Влаштувався на роботу, заробітки, звісно, не ті, що були раніше, та й на тому спасибі.
Нещодавно я сама вирішила зайти до храму, поставити свічку за здоров’я батьків. І зовсім випадково побачила свого чоловіка, який допомагав якійсь жінці доглядати церковну клумбу. Ніби нічого дивного, але мені не сподобалося, якими закоханими очима він на неї дивився.
Вирішила за ними простежити, і здогадки мої виявилися не марними: після церкви чоловік провів її додому і зайшов на вогник. Не знаю, чим вони там займалися, та це й байдуже. Головне, що він мені каже неправду.
Вдома, коли я його запитала, чому затримався, сказав, що допомагав другові лагодити машину. Раніше розповідав, що заїжджав до батька, а його там не було. Вигадує находу і оком не кліпне, праведник.
А я ночами місяця собі не знаходжу і не знаю, що тепер робити. Розмовляти з чоловіком на цю тему побоююся – раптом знову до чарки прилине або, ще гірше, піде з дому. А в мене двоє дітей (старший син – від першого шлюбу) і як я сама їх на ноги поставлю?
Раніше пішла б у церкву помолитися, щоб Бог направив мого чоловіка на шлях істинний. А зараз у душі порожнеча – ну як Господь допустив таке, та ще й у стінах святого храму?!
Мирослава, 36 років.
Фото ілюстративне.
