Була собі на світі жінка, років шістдесяти, дуже добра і віддана.
Одного ранку вона прокинулася від того, що нікому не потрібна. Діти перестали до неї телефонувати щодня, а тільки раз в тиждень і то на відчепися. А що з Жінкою говорити, коли дітей їм вона вже вибавила з пеленок, а тепер діти вже й самі скоро одружаться.
Чоловіка Жінка доглядала до його останнього подиху, доглядала самовіддано, бо кілька останніх років він був лежачим.
Жінка не відчувала утоми від того, що обертала його, мила, годувала, читала йому книги…
І ось вона прокинулася і зрозуміла, що в її житті нема сенсу. Вона не знає, як жити далі…
І після цього у неї почало щось колоти, свербіти, тремтіти і Жінка кинулася по лікарях.
Їй подобалося стояти в довжелезних чергах в поліклініці, слухати, як скаржаться на все люди, когось вона могла пропустити попереду себе і тоді їй вдячно усміхалися і тоді Жінка знову відчувала прилив сил.
І так в одній довжелезній черзі вона й познайомилася з Маргаритою Семенівною. Жінка була вже в літах і казала, що потребує піклування, але пенсія її не дозволяє найняти когось, а з рідних у неї хіба сестра, та й та лиш на кілька років молодша від неї.
Тоді Жінка сплеснула від радості руками:
– Я можу про вас піклуватися!
Вона одразу забула про всі свої болячки і щасливо побігла додому, бо завтра вона мала зранку встати, щоб піти на базар і принести Маргариті Семенівні свіжих овочів та зварити всього свіженького і добренького.
Дві жінки вжилися дуже добре, бо Жінка піклувалася про стареньку пані як професійна доглядальниця: готувала смачні і корисні сніданки. Обіди, вечері і перекуси, слідкувала, щоб та пила свої ліки, гуляла з нею на свіжому повітрі та прибирала в квартирі.
Минали роки і Маргарита Сергіївна геть підупала, тому Жінка взагалі перебралася до неї жити.
І ось Маргарита Сергіївна спитала Жінку:
– Скажіть, люба Жінко, якби у вас був мільйон гривень, щоб ви зробили з цими грошима?
– Та звичайно, що роздала б дітям та онукам!, – сказала щиро жінка, – Мені й пенсії вистачає, а вони молоді, то треба вчитися, квартиру купити, машину, подорожувати… А я що? У мене все є.
– Яка ж у вас добра душа, – захоплено сказала Маргарита Сергіївна.
Минуло ще трохи часу і літньої пані не стало…
Жінка посумувала за нею і поїхала в свою квартиру…
Її життя знову стало сірим і одноманітним. Також жінка розуміла, що навряд чи вона ще буде про когось піклуватися, бо їй вже ближче до сімдесяти…
І ось в її двері подзвонили і сказали, що Маргарита Сергіївна залишила їй круглу суму, а саме – мільйон гривень!
Жінка одразу хотіла зібрати всю родину, щоб роздати їх дітям.
Але тоді вона почала думати про своїх дітей:
– Вони не телефонують мені та не цікавляться моїм життям, то навіщо мені їх підтримувати?
– Невістка вічно була невдоволена моїм ставленням до дітей…
– Зять мені в очі говорив неприємні слова…
– Онуки так само забули, як я до них ставилася та скільки я часу на них витратила…
– Тобто, як би зі мною щось сталося, то вони б палець об палець не поворухнули!
Тому Жінка вирішила, що ці гроші залишить собі на «чорний день». Справа в тому, що Жінка боялася ці гроші класти в банк, бо там вони б могли пропасти, тому тримала їх в трилітрових банках в комірчині.
І почала вона погано спати, бо думала, що хтось прийде і забере гроші.
Вона ставилася до всіх підозріло, бігла сто разів до хати на півдорозі по справах… Вона знала, що всі навколо вже пліткують, що вона має багато грошей.
Жінка змарніла.
Одного дня вона прийшла до квартири і обімліла – двері були відчинені… навіть, вона могла сама їх забути закрити!
Вона забігла в хату, все було перевернуте верх дном. Гроші зникли.
Жінка полегшено зітхнула!
Вона вирішила нікому не говорити, що у неї сталася така пригода, все прибрала і поклала на свої місця.
Вона була дуже рада, що всі запам’ятають її, як дуже добру людину, добру і самовіддану.
Фото Ярослава Романюка.
