А я нічого такого не роблю, тільки повторюю те, що робили зі мною. Я не маленька і одразу зрозуміла, що та до чого, а от чоловікові моєму й досі неможливо розкрити очі.
Все почалося з нашого з Віктором знайомства. Він розлучений, я так само, сподобалися один одному і почали зустрічатися. Все було чудово і після року зустрічей він запропонував мені руку й серце. Я погодилася і переїхала до нього жити.
Справили невеличке весілля, була присутня його дружина і син, я не була проти, бо наче вони добре розійшлися. І ось настало буденне життя. але з нюансами.
Справа в тому, що раптом у нас став ночувати всі вихідні його син, Віктор навіть не питав мене чи я не маю інших планів, бо все мало крутитися навколо його дитини – кіно те, де має бути з сином перегляд, в піцерію ту, яку вибере син, відпочивати туди, куди скаже син.
Знаєте, я не в тому віці аби мною керувала дитина, але Віктор не розумів, чому я не хочу всі вихідні куховарити та підносити їм їжу, поки вони то катаються на велосипедах, то грають ігри на приставці.
А далі більше – колишня дружина раптом стала постійно телефонувати, так, наче вони й не розходилися – купи те, поміняй се, привези мене, забери мене.
Я вже не витримала, коли вона в суботу зателефонувала аби її Віктор забрав з ресторану, бо їй там нудно. І той збирається і їде.
– Слухай, ти не думаєш, що на такі випадки є таксі?, – спитала я його.
– Мені не важко. Вона ж мати моєї дитини.
– Ти нічого не розумієш чи прикидаєшся?,- я не вірила, що він настільки нічого не бачить.
– Чого ти починаєш? Ти ж знала, що у мене є колишня і син!
Його не було до першої ночі, казав, що колесо міняв, але я не хотіла слухати. За ці пів року спільного життя, я зрозуміла, що у мене по-суті й нема сім’ї.
Зібрала речі і поїхала до матері. Думала, що він хоч зателефонує, але не було дзвінка, ні через день, ні через тиждень. З людьми, яких любиш, так не чинять.
Я подала на розлучення, а вже потім зрозуміла, що чекаю дитину. Я була рада, як не крути, а це моя перша житина в тридцять п’ять.
Віктора й далі не прагнула бачити, але якось зустріла випадково в гіпермаркеті. Він побачив мене і очі у нього стали круглі.
– Це моя дитина?
– Так, – відповіла я і пішла геть.
Відтоді Віктор бігає навколо мене навшпиньки, що треба привозять, мене возить на огляди, купує продукти і оплачує мою квартиру.
Ні, ми не разом, він зійшовся з першою жінкою, вона таки добилася свого, але трішечки не так, як собі думала.
Тепер я можу зателефонувати йому серед ночі і попросити кавун і він мені його везе. Ви ж розумієте. що я це роблю не заради нього, а для неї, хай і вона відчує те саме, що й я.
Чи не переживаю я, що Віті розкриються очі? Ні, він невиправний.
Вертати його собі не планую, мені зараз потрібна допомога, тому я нею й користуюся, тим більше, що він батько. А там видно буде.
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
