Знала б що почую, краще б трубки не брала. Сестра казна чого собі надумала а ти тепер розбирайся з усім цим. Але ж знає що мене в країні немає і таке втнула. Я вважаю, що все це через заздрість. Інакше я такої поведінки пояснити собі не можу ніяк

Знала б що почую, краще б трубки не брала. Сестра казна чого собі надумала а ти тепер розбирайся з усім цим. Але ж знає що мене в країні немає і таке втнула. Я вважаю, що все це через заздрість. Інакше я такої поведінки пояснити собі не можу ніяк.

Я вже п’ятнадцять років на заробітках. Поїхала, як і всі жінки із нашого села, заробити на краще життя. ну а потім потреби з появою фінансів почали рости, як гриби після дощу. То дітей вивчити, то на весілля, мамо, дай. А нині так усіх до себе забрала, вже заробляю на те, щоби тут облаштуватись і жити, як люди. Та й донька вирішила тут практику свою відкрити, а на те щоб отримати їхній диплом роки і роки треба ну і гроші, звісно ж.

А це телефонує мені сестра з України. Говорить, що й собі за кордон податись вирішила. Мовляв, свій обов’язок перед мамою вона виконала, а тепер моя черга. Я так і сіла. А нічого, що я за тисячі кілометрів у горах Італії?

Неля, сестра моя – років із десять тому до мами разом із дітьми з міста перебралась. Шлюб її розпався, а оскільки проживала у квартирі чоловіка, то іншого вибору не мала. та й дітки малі були. Квартиру орендувати ніяк не варіант.

Мама сестру радо прийняла. Наскільки я розумію, то перші роки, поки Неля в декреті була, так вони за мамині гроші жили. А як мама вийшла на пенсію, то тільки тоді Неля на її місце в садок дитячий працювати пішла.

Ну а три роки тому у нашої мами негаразди зі здоров’ям почались. Довго пояснювати, але спочатку не могла однією ногою рухати, а тепер і геть у візку пересувається.

Звісно, я чим могла допомагала і багато. Ліжко спеціальне придбала, там візок один із кращих і ремонт у хаті зробили під мамині потреби. Щомісяця я певну суму надсилала сестрі. Я ж розуміла, що в неї діти і всіх потреб мамина пенсія і її зарплатня не покриють.

Ну а це сестра з якоюсь подругою своєю домовилась про те, що їде до неї в Німеччину жити. Подруга там і квартиру винаймає і роботу має. Кликала її до себе давно, а сестра моя ось тільки зараз зважилась. Уже й квитки придбала і їде в кінці травня.

Тобто, вона залишає нашу маму одну, ще й говорить, що тепер нікому нічого не винна, адже “цілих” три роки маму сама гляділа. Ні, ну ви тільки послухайте: жила в її хаті на всьому готовому і тепер коли у неї все гаразд стало, то “нікому нічого не винна”.

Розмови у нас не вийшло. Я їй кажу, що вона не повинна маму нашу саму покидати, а сестра мені говорить, що я повинна приїхати і біля мами бути.

Ви не думайте, я б і до себе її забрала і до мами б приїхала, але зараз не та ситуація. Син роботу тільки знайшов. чоловік у стаціонарі бо повинен від своєї недуги відійти, донька навчається, а тут на тобі. Та й живемо ми в квартирах орендованих, а стабільна робота тільки в мене. Ну хто усе це оплатить? І куди маму в такому стані везти через стільки кордонів? А вдома там усе під неї зроблене.

І от як тепер бути?

Сестра зі мною говорити не має бажання. Мама, як я зрозуміла підтримує її ідею. А як далі бути жодна із них не знає.

ну так, нащо їм щось вирішувати. якщо все на мої плечі лягло?

От як мені тепер бути?

25,05,2023

Головна картинка ілюстративна.

You cannot copy content of this page