Моя Анна хороша і добра дівчина, щира і віддана, я не думаю, що вона думала про гроші, коли виходила заміж за Євгена. Звичайно, що гроші – це приємний бонус, але в Ані є професія, яка непогано заробляла, бо вона перекладач китайської.
І ось пішли вони жити в квартиру Євгена, вірніше, батько купив квартиру і дозволив синові там жити.
Здавалося б, все чудово і молоді мають те й робити, що дякувати Богу за все.
Але тут і почалося.
Женя раптом в двадцять вісім років вирішив здобути другу вищу освіту, оскільки він вчився, то гроші заробляла Аня, ще встигала приходити з роботи і готувати їсти, прибирати, вести повністю господарство, бо Женя вчився і робив уроки або відпочивав після виснажливої сесії чи семінару.
Знаєте, я думала, що якийсь рік повчиться і на тому буде все, але чоловік на цьому не спинився, а почав говорити, що йому треба ще проходити платні курси, щоб отримати певні сертифікати.
– Я так підвищу свої шанси отримати не просто гарну роботу, а вже почати заробляти не з кількох сотень гривень, а з тисяч!
Аня вірила і далі продовжувати робити свою частину роботи, поки Женя вдосконалюється. Загалом так минуло п’ять років, коли Женя вчився, а Аня годувала родину.
Але при тому він всіляко намагався переконати Аню, що вона нічого без нього й не варта.
– Ти живеш в квартирі мого батька, ти б на свої пару копійок не дозволила б ніколи таку квартиру. Завдяки мені ти маєш знайомства і бачиш світ, до якого б ти ніколи й не дотикнулася в своїй конторі.
Знаєте, я спочатку дуже хотіла аби Аня подарувала мені онука чи онучку, але з кожним таким викрутасом Євгена, я розуміла, що дитина там не поможе і не так родину збереже, як просто Аня не зможе працювати.
Вона б і Женю не покинула. А хто би їх годував – я?
Хоч свекри й були багаті, але вони не дуже й давали Жені гроші, я певна, що він завжди просив на продукти, бо Аня не справляється, але то вже не важливо.
Нарешті настав рік, коли Євген Олександрович відкрив свій кабінет психологічної практики. Всівся і м’яке крісло і став чекати, коли клієнти понесуть йому свої тисячі. Але цього не сталося.
Далі йому набридло і він віддав назад батькові приміщення, а сам пішов працювати в університет, теж завдяки батькові. Але й там йому було нудно, бо надто мало платили. А витрачати свій час, який настільки безцінний, на якісь ставки і пів ставки чи чверть ставки? Ні, це не про нього.
І одного дня Аня не витримала і прийшла до мене з валізою, з тими ж речами, що ще в дівоцтві купила.
Я її обійняла і нічого не випитувала. Донька сама заговорила:
– Мамо, він сказав, що це я хотіла сидіти в нього на шиї і нічого не робити, а він мені показав, як то може бути навпаки. «Я тобі просто показав як це буде на ділі і ти за це заплатила, бо мої послуги не безкоштовні».
Мамо, я не розумію, як я так помилилася? Я виходила заміж за іншу людину, а чому я так довго жила з цим чоловіком?
– Доню, бо він тобі казав, що от-от все зміниться і ти готова була чекати цього дня. Та й він робив для цього кроки – вчився, от і була певність, що скоро стане легше.
А потім моя донька прийшла і сказала. що отримала зарплату і вона у неї зовсім не маленька, бо вона оновила собі гардероб на зиму і ще й лишилося.
– Мамо, як же це класно купити собі щось нове! Це в сто разів краще за сімейне життя!
Я за доньку дуже рада, що вона починає розуміти, що вона особистість і цінна вже сама по собі, але вона ще й розумничка велика і трудівничка. У неї все буде добре, я в цьому певна, головне, потім не натрапити на ще одного Євгена.
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
