Я знала, що у Василя немає мами, але й у мене її не було, тому ми мали вже першу спільну тему для розмови.
А далі якось закохалися і подали заяву. З батьком Василь мене познайомив вже в якості нареченої і по невдоволеному вигляду Петра Михайловича я зрозуміла, що справи мої геть погані.
– Нащо тобі її, – спитав просто при мені сина, – Яка з неї жінка? Ти подивися на неї – сама ще дівчисько!
Виявилося, що нічого не можна брати, якщо не поставиш на місце. Нічого не можна чіпати в шафах, нічого не можна перекладати місцями, треба варити їсти так. як вони звикли, а не так, як ти собі хочеш…
Мені було й важко й дивно водночас, бо я не знала, як себе вести.
Ми вже з Василем говорили про те аби жити окремо. Чоловік пішов до батька і сказав, що раз таке діло, то він буде жити окремо. А той лиш кивнув.
Ми почали шукати варіанти і знайшли на околиці міста старий гуртожиток. Гроші смішні і до навчання близько. І ту я відчула, що при надії!
Що тут було. Батько взагалі розійшовся:
– Як ви будете окремо жити. як дитині потрібен порядок! А у вас якась антисанітарія, все не на місцях, все розкидане! І ви ще дитину будете в тому гуртожитку тримати? Ви геть?
Думали вони думали і батько сказав, щоб поки жили у нього, а там допоможе придбати квартиру.
Попри те, що мені важко давалися перші місяці. Але свекор свої повчальні лекції та бурчання не припиняв.
– Це треба отак покласти. А це отуди. Це тушити. А це підігріти…
Мені хотілося не раз йому сказати – та знайдіть собі дружину і нею командуйте.
Мені було дивно, чому п’ятдесятирічний чоловік те й робить, що бурчить. І одного разу я не витримала і кажу:
– Я не здивована, що у вас немає дружини! Вас неможливо витерпіти!
– Ти себе до моєї Марії не рівнай, – сказав він, – Вона була найкраща жінка і отак пішла… всі її однокласниці та подруги живі, а її нема. Чого вони ходять по землі, а вона ні?
Мені стало ніяково…
А далі сталося чудо. Правду кажуть, що не було б щастя, та нещастя помогло. Добрався вірус і до нашої родини, чоловіки мої злягли і лиш охкали та не пускали мене до кімнати, щоб не зашкодило дитині.
Але як я могла сидіти? Пов’язку на носа і давай то чаєм, то травами, то пігулку всуну. Швидка приїхала на третій день і ще й мене насварили, що я до них ходила, але й похвалили, що все правильно зробила стосовно лікування.
І став відтоді вже до мене свекор зовсім по іншому ставитися.
Навіть мене розраджував…
Якось застав мене всю в сльозах.
– Я вся ряба і пузата, і волосся облізло,- голосила я, – Василь собі іншу знайдеее…
– Ти чого?, – сміється він, – Коли Марія була при надії, то я навіть не звертав на це уваги, головне, що вона була зі мною… А як кого попробує знайти. То я такого йому задам, що швидко прибіжить!
У нас з’явився син, а далі й донечка і ми нікуди не поїхали, а нову квартиру здаємо в оренду. Батько з онуками гуляє, особливо любить Марійку, бо вона на маму схожа.
А ще я помітила, що він став більше прихильний до жінок, які його просто обступають, коли він з онуками гуляє. Там цілий бій між ними, хто перший з ним привітається. Декілька разів він навіть не ночував удома…
Не знаю чи радіти, чи ні, бо кращої няньки для наших дітей я просто не знайду, а ділити його ще з якоюсь жінкою?
Фото Ярослава Романюка.