Знаю, що так не можна, але по іншому й не виходить. Якщо я скажу правду невістці – ми просто не виживимо фінансово. Переконую себе в тому, що син мені рідна дитина, а значить ближче, але совість все ж діймає. Син не пробачить якщо я все розповім, от і мушу мовчати, хоча те, що він робить ну ні в які ворота. Чесно?
У мене прекрасна невістка. Я б напевне і не змогла б так доньку виховати: добра, розумна, чуйна, віддана. Моєму сину пощастило , та й мені також, адже бачити, що твоя дитина має прекрасну пару, то найбільша втіха.
Рік тому у мого сина знайшли недугу. Слава Богу, виліковну, але для того, аби його врятувати потрібні були досить великі кошти. Ми позичили в кого змогли, але ж потрібно було ще і ще, тому моя невістка одного разу сказала, що поїде на заробітки до сестри в Португалію.
Вона і досі там. Віддала усі борги, а зараз працює, аби мій син мав змогу проходити найкращу реабілітацію в країні.
Саме там мій синок і познайомився з Маринкою. Прекрасна дівчина з якою він почав зустрічатись. Але ж невістка, як? Я одразу сказала сину, аби припинив це неподобство, але він заявив, що в цьому нічого поганого і немає. Мовляв, дружина там теж когось напевне має, а він чоловік і у нього є певні потреби.
Я хотіла одразу ж про все невісточці розповісти, а потім зрозуміла, що якщо вона припинить нам допомагати, то ми просто не виживимо. Син не закінчить курс реабілітації, а я не зможу виплатити кредити за техніку.
Переконую себе, що син мені ближче і рідніше, що усі чоловіки ходять на ліво, але совість не дає спокою. Знаю, що син не пробачить, якщо я все розповім. А залишитись без гарних відносин з рідною дитиною. Хіба ж це розумно?
От і мовчу, хоча совість з кожним днем все голосніша й голосніша.
Таміла К.
Передрук заборонено.
Головна картинка – pexels.
