Жінка кликала на допомогу і стукала з усіх сил, все було безрезультатно, – ніхто не міг її почути. Більшість робочих вже пішли, а зовні морозилки неможливо почути, що відбувається всередині.
П’ять годин по тому, коли кінець історії здавався вже очевидним, охоронець заводу відкрив двері, – і жінка дивом врятувалася.
Пізніше жінка запитала у охоронця, чому він вирішив перевірити морозильну камеру в той день, адже це не входило в його обов’язки.
Охоронець відповів: «Я працюю на цьому заводі вже 35 років, сотні людей приїжджають і виїжджають щодня, але ви одна з небагатьох, хто вітався зі мною вранці і прощався у кінці робочого дня. Багато хто ставиться до мене так, ніби я невидимий.
Сьогодні вранці, проходячи повз мене, ви, як завжди, сказали мені «Привіт». Але після робочого дня я з подивом помітив, що не почув вашого «Бувай, побачимося завтра», і не бачив, щоб ви пішли. Тому я вирішив перевірити територію заводу.
Я так звик до вашого «привіт» і «бувай» кожен день, адже вони нагадують мені, що я комусь потрібен. Не почувши сьогодні ваше прощання, я зрозумів, що щось трапилося. Ось чому я всюди шукав вас».
Будьте людяними, любіть і поважайте тих, хто навколо вас. Адже ми ніколи не знаємо, що буде завтра…
З мережі.
Фото – ілюстративне.
Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!
Заголовок, головне фото, текстові зміни. – редакція Інтермаріум.
