– Мамо, вона вже десять років в такій ситуації. Я не буду їй допомагати.
– А як в тебе буде таке? ти не подумала, хто тобі поможе.
– Мамо, якби у мене було таке, то я б зробила те, що радила Олі сто разів. Я ще раз кажу – я не буду їй допомагати.
– Але вона з двома дітьми! А в тебе квартира пустує.
– Та хоч з чотирма.
Я кинула слухавку, бо я не буду сестру приймати у своїй квартирі, знову. Так, у мене вже була така приємність надати їй квартиру і саме це мені й очі на неї розкрило, хоч через стільки років, але я остаточно склала свою думку про Олю.
Може, ви подумаєте, що я просто отака сестра, що не хоче допомогти. Не спішіть з висновками, хоч на перший погляд історія сестри дуже сльозлива.
Отож, моя сестра Ольга вже десять років заміжня за Олексієм. Вони мають двох дітей, обоє працюють, живуть в квартирі його матері. На перший погляд звичайна родина, якби не те, що свояк мій гуляє, і не просто гуляє, а не криється з тим.
А навіщо, коли він стане перед Ольгою на коліна та попросить вибачення і поклянеться, що більше так не буде. А вона трохи поб’є посуду, далі пробачить і вже у них щастя і радість до наступного нападу.
Коли вперше таке сталося, то Ольга поїхала до матері, тиждень лежала на ліжку, ми всі чергували біля неї, водили її дітей в садок, готували їй їсти, піклувалися про неї, як про маленьку.
Я вірила, що вона відійде та подумає про дітей і візьметься за голову. Але натомість вона вернулася до Олексія.
Для нас усіх, що ми таке пережили з нею, це був ще той сюрприз, але ми вірили, що все на краще.
Було тихо десь рік.
А далі знову вона в мами з дітьми, ми всі навколо них бігаємо, годуємо її з ложечки, співчуваємо і так далі.
Ми всі їй радили аби вона його покинула і жила далі.
– Олю, переболить і ти житимеш далі, головне наважитися відірвати цей пластир.
Але вона пробачила.
І далі почалося знову, і все тільки подовжувалося перебуванням Ольги в матері та її лежанням на ліжку і глядінням в стіну.
Мені було шкода сестру, але я не розуміла, чому вона не бачить єдино правильного виходу?
На той момент мені довелося поїхати за кордон на заробітки. П’ять років я там була і заробляла собі на квартиру, робила ремонт і планувала там жити, створивши родину.
Але в Олі стався черговий виток її серіалу і мама сказала, що вона налаштована вже з ним порвати, тому просила мене аби Оля пожила у мене в квартирі. Я погодилася, хоч хотіла сама перша пожити у своїй квартирі.
Я хотіла її облаштовувати, купувати штори, меблі, подушки, ковдри…
Але ж сестрі більше треба.
Вона жила там десь рік, мама казала, що наче вона вже взялася за голову і викинула Олексія зі свого життя.
І все б було й далі отак чудово, якби мені терміново не треба було до стоматолога. Приїхала я в Україну, зайшла в свою квартиру і мало не заплакала. Мій чудовий ремонт був обписаний дітьми від стін до дверей. Безлад всюди, плями на стільцях, дивані.
Я кинулася все це прибирати, але сліз стримати не могла.
– Чого ти сцену робиш, нічого ж не сталося такого, діти. Он у мене в житті яке сталося і нічого, живу, а ти б була на моєму місці, то взагалі б пропала.
Оля навіть не думала мені допомагати. Тепер я розуміла, чому мама не прихистила її в себе.
А далі я випадково побачила, як Оля з Олексієм за руки тримаються наче ті молодята та йдуть на їхню стару квартиру.
– Оля, я вас бачила, як ви зійшлися, то збирай речі і переїжджай, – сказала я їй.
– З радістю, з тобою неможливу ужитися, добре Олексій про тебе каже.
Я вже не хотіла чути, що там він каже, я раділа, що зможу все вичистити після них. Закрила квартиру на ключ і знову поїхала на роботу.
І ось знову мама просить впустити Олю, бо чоловік знову за своє. Оля вже тиждень з ліжка не встає, мама не дає собі раду з дітьми.
А я не буду їй допомагати. Вона не хоче аби їй допомогли, вона хоче аби всі навколо неї крутилися, такої драматеси, аби шкодували і захоплювалися її волею і важкою долею. Думаю, чим менше буде у неї глядачів, тим швидше їй набридне. Сподіваюся, що в мами теж відкриються на неї очі, а ви як думаєте?
Фото Ярослав Романюк
Автор Ксеня Ропота
