Звичайно, що я помітила переміни в чоловікові, але я ніяк не пов’язувала їх з тим, що у нього хтось є. Яка інша жінка, коли вже пенсія на носі?

Михайло приходив з роботи дуже невдоволеним, хоч його завжди зустрічав прибраний дім і смачна вечеря. Проте, чоловік робив такий вигляд, неначе я йому підсовую собачі консерви, а не плов з салатом.

Я намагалася його розговорити чи щось на роботі чи зі здоров’ям. Але той тільки відмахувався:

– Що з тобою говорити? Ти й так нічого не розумієш!

У нас і до того були суперечки, але ніколи не було такого, що Михайло мене так понижував, а тут було геть інше. Коли він не прийшов ночувати, то я обдзвонила всіх колег і рідних, але він на ранок прийшов і закотив мені сцену:

– Ти чого мені спокійно жити не даєш? Не можеш своїм мозком додуматися, що я в іншої жінки? Сама себе виставила на посміх перед рідними! Тому й сама все їм пояснюй, бо я більше з такою й жити не хочу під одним дахом!

Михайло зібрав речі і пішов, голосно гримнувши дверима, а я була приголомшена цим всім. Чоловік одним махом перекреслив всі мої старання за всі ці роки. Я почувалася так, наче я роки тримала в банку депозит, докладала і вірила, що зніму готівку і поїду в подорож, про яку мріяла все життя. а тут мені кажуть, що моїх грошей нема, вони зникли і ще й сміються, що я довірила таку суму цьому банку.

Кілька місяців я ходила розгублена, мене питали, що сталося, чому я не живу з Михайлом, а я не мала, що сказати, бо не знала, що далі, адже чоловік не подавав документи на поділ майна.

Добрі люди мені донесли, що його обраниця молодша за мене, працює з ним на роботі і вони живуть у неї.

Далі прийшли папери до суду і ми поділили майно. Діти скинулися грошима і допомогли мені викупити його частку квартири в чоловіка, оскільки вона була спільно нажитим майном.

Скажу, що найтяжче було пережити цікавість оточуючих і запитання, чому я сама, але саме життя без чоловіка виявилося … просто прекрасним! Не треба жити на кухні, можна робити все, що хотілося всі ці роки і не оглядатися на поганий настрій і думку!

І грошей мені вистачило і на санаторій, і на зустрічі з подругами, і на кіно і морозиво! Завела кота, щоб вже геть не розслаблятися, але через пів року чоловік став на порозі.

– Пустиш, – винувато блимав очима.

– А що сталося?

– Та вона мене обдурила і обкрутила. Грошей тільки моїх хотіла, а щоб мені догодити, то у неї тільки одна фраза: «Хочеш служницю, то вертайся до жінки».

– Ага, а ти що, – питаю з усмішкою.

– Я більше не витримав і вернувся. Приймеш?

– Ні.

Я закрила перед ним двері і не відчувала давно такої радості, як в той момент.

Насправді, я йому вдячна, бо якби він не пішов, то я б не розуміла, як я неправильно жила, як я себе посувала і посувала, а на першому місці був чоловік. У мене були лише обов’язки, а у нього права. А тепер я знаю свої права і мені байдужий цей чоловік, хоч він і батько моїх дітей і колись нам було добре разом. Але зараз він все перекреслив, то чого я не маю робити так само?

Свекруха телефонувала і совістила мене, що я її дитинку вигнала.

– Подякувала б Богові, що чоловік вернувся! Ти з ким старість думаєш доживати? Мудра мені така знайшлася!

– Ну, точно не з вашим сином, до якого я тепер не маю ніякого відношення.

Справді, де були мої очі раніше і чому я швидше так не зробила? Зберегла б собі нерви та час!

Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.

Фото Ярослава Романюка

Автор Ксеня Ропота