Михайло приходив з роботи дуже невдоволеним, хоч його завжди зустрічав прибраний дім і смачна вечеря. Проте, чоловік робив такий вигляд, неначе я йому підсовую собачі консерви, а не плов з салатом.
Я намагалася його розговорити чи щось на роботі чи зі здоров’ям. Але той тільки відмахувався:
– Що з тобою говорити? Ти й так нічого не розумієш!
У нас і до того були суперечки, але ніколи не було такого, що Михайло мене так понижував, а тут було геть інше. Коли він не прийшов ночувати, то я обдзвонила всіх колег і рідних, але він на ранок прийшов і закотив мені сцену:
– Ти чого мені спокійно жити не даєш? Не можеш своїм мозком додуматися, що я в іншої жінки? Сама себе виставила на посміх перед рідними! Тому й сама все їм пояснюй, бо я більше з такою й жити не хочу під одним дахом!
Михайло зібрав речі і пішов, голосно гримнувши дверима, а я була приголомшена цим всім. Чоловік одним махом перекреслив всі мої старання за всі ці роки. Я почувалася так, наче я роки тримала в банку депозит, докладала і вірила, що зніму готівку і поїду в подорож, про яку мріяла все життя. а тут мені кажуть, що моїх грошей нема, вони зникли і ще й сміються, що я довірила таку суму цьому банку.
Кілька місяців я ходила розгублена, мене питали, що сталося, чому я не живу з Михайлом, а я не мала, що сказати, бо не знала, що далі, адже чоловік не подавав документи на поділ майна.
Добрі люди мені донесли, що його обраниця молодша за мене, працює з ним на роботі і вони живуть у неї.
Далі прийшли папери до суду і ми поділили майно. Діти скинулися грошима і допомогли мені викупити його частку квартири в чоловіка, оскільки вона була спільно нажитим майном.
Скажу, що найтяжче було пережити цікавість оточуючих і запитання, чому я сама, але саме життя без чоловіка виявилося … просто прекрасним! Не треба жити на кухні, можна робити все, що хотілося всі ці роки і не оглядатися на поганий настрій і думку!
І грошей мені вистачило і на санаторій, і на зустрічі з подругами, і на кіно і морозиво! Завела кота, щоб вже геть не розслаблятися, але через пів року чоловік став на порозі.
– Пустиш, – винувато блимав очима.
– А що сталося?
– Та вона мене обдурила і обкрутила. Грошей тільки моїх хотіла, а щоб мені догодити, то у неї тільки одна фраза: «Хочеш служницю, то вертайся до жінки».
– Ага, а ти що, – питаю з усмішкою.
– Я більше не витримав і вернувся. Приймеш?
– Ні.
Я закрила перед ним двері і не відчувала давно такої радості, як в той момент.
Насправді, я йому вдячна, бо якби він не пішов, то я б не розуміла, як я неправильно жила, як я себе посувала і посувала, а на першому місці був чоловік. У мене були лише обов’язки, а у нього права. А тепер я знаю свої права і мені байдужий цей чоловік, хоч він і батько моїх дітей і колись нам було добре разом. Але зараз він все перекреслив, то чого я не маю робити так само?
Свекруха телефонувала і совістила мене, що я її дитинку вигнала.
– Подякувала б Богові, що чоловік вернувся! Ти з ким старість думаєш доживати? Мудра мені така знайшлася!
– Ну, точно не з вашим сином, до якого я тепер не маю ніякого відношення.
Справді, де були мої очі раніше і чому я швидше так не зробила? Зберегла б собі нерви та час!
Історія написана з реальних подій, імена та обставини змінені в інтересах головних героїв.
Фото Ярослава Романюка
Автор Ксеня Ропота
