Швейцарська школа за якістю освіти може дати фору фінській. Про це свідчать враження Ірини Плиткевич, мами двох дітей, які відвідують швейцарську школу, пише Все про женщин и мужчин.
«Майже місяць у швейцарській школі, і я не встигаю записувати те, що мене вражає. Поділюся цим. Нехай найбільш просунуті мами, тата і вчителі заберуть краще в свої будинки, школи і курси.
1. Уроки йдуть блоками по півтори години. Між ними двадцять хвилин відпочинок, під час якого діти завжди на вулиці. Так, мені все зрозуміло про різницю в погоді, але тут так побудована школа, що діти виходять з класу на повітря під навіс. Така тераса у кожного класу. (Ну а раптом ви будете будувати свою школу). Їм навіть не треба перевзуватися. У будь-який дощ і вітер вони там.
У гарну погоду всі (і вчителі, клянусь!) грають в футбол, баскетбол, пінг-понг і всякі вишибали. Дитину, яка НЕ бігає, швидше за все відведуть до лiкaря. Моїх водили кожен день перші два тижні. А вони просто не в курсі, що в школі можна бігати.
2. З 11:30 до 13:30 обідня перерва. Можна залишитися в школі, можна повернутися додому. Мене ця перерва трохи дратує, але через неї діти взагалі не втомлюються. Взагалі. Олена вчора запитала: «А довго ми ще так відпочивати будемо?». З ранку вчаться з 8:15, ввечері до 16:00. У середу короткий день до 11:30.
3. Щоб діти не боялися формулювати свої думки в письмовому вигляді (сказали на зборах, що це катacтрофічно зникаючий навик сьогодні), в школі є пошта «учитель – учень». У кожної дитини свій поштовий ящик, туди кладеш записочку, учитель обов’язково відповідає особисто тобі. Користується неймовірним успіхом – з ранку всі біжать забирати свої «листи».
4. Словникові диктанти пишуть під картинкою. Тобто під картинкою, що позначає якесь слово, потрібно написати правильно саме це слово. А не під диктовку, блін. Вважаю, що ось це з серії «все геніальне просто». Дитина запам’ятовує, як пишеться слово, візуально зіставляючи його з картинкою. Це працює нереально.
5. Коли роблять якусь доповідь, завжди вмикають музику. Я не дуже розумію поки, як це працює, але на «зробити доповідь» завжди черга через те, що діти самі вибирають для неї музику. У доповіді, до речі, вітається костюм і реквізити. Такий міні-спектакль.
Ніяких презентацій в Power Point немає. Вважається, що дитина в початковій школі не може зробити презентацію самостійно.
6. На математиці ЯК вирішувати приклади не пояснюють. Тобто дитина, на основі наявних у неї вже знань, повинна придумати, як легше вирішити, припустимо, 48 + 53, вийти і пояснити. Правильного способу немає, всі вирішують так, як їм зручно. Своїм способом.
Через це, припустимо, коли з’ясувалося, що клас вже знає дроби, а Олеся ще не в курсі, що це і як, всі діти кинулися пояснювати їй по-різному, використовуючи яблука, кубики та пластилін. Вчителька самоусунулася, а через два дні просто запитала її, чи все зрозуміло. Олеся каже: «Мені ще ніколи жодна тема не була НАСТІЛЬКИ зрозуміла».
7. Багато що чіпають руками. Весь навколишній світ – це взагалі про «помацати і спробувати».
Дегустували тут пшеницю, жито і овес. Потім їздили на млин це все молоти. Тепер їм обіцяють, що пекар спече з їхньої муки булочки і притягне це все в школу.
На географії вивчають місцевий регіон буквально так: «Ось тут у нас така-то річка, ходімо дивитися. Бачите, тут грунт такий-то, а тут такий-то. Тут на горі, дивіться, така рослинність, а ось на тій горі – поїдемо завтра – інша рослинність».
На предмет, який про «зробити руками» (attivita creativa), – годин стільки ж, скільки і на фізкультуру. І це два лідери за кількістю годин на тиждень.
8. Вважають, що помилки – шлях до успіху. В Олени в класі (3 клас) зробили навіть таку фею помилок (дуже красива симпатична лялечка). Самі, руками. Фея ця голосом, зрозуміло, вчительки пояснює їм, що помилятися добре і можна, переживати тут взагалі нічого, тому що ти: а) мислиш креативно; б) не боїшся пробувати.
У Олесі (5 клас) вчителька розповідає кожен день новий приклад з науки, коли помилка призвела до відкриття.
9. Довідка від лікаря потрібна, якщо тільки пропускаєш більше двох тижнів! Правда, це єдиний випадок, коли треба всі завдання робити вдома. Ну, гаразд вже. Так і бути.
10. Школа початкова. Муніципальна, абсолютно безкоштовна. На мій московський погляд, темп досить повільний, але тим не менш програми в цілому збігаються, а в Олесі клас навіть трохи пішов вперед в порівнянні з російським. Не розумію, як це у них виходить з таким «відпочинковим» підходом. Але подивимось.
Це з вражень 2016 року. А ось що опублікувала Ірина на своїй сторінці 28 жовтня 2018:
У місцевій школі канікули, і вчора Поліна плaкала, що цілий тиждень не піде туди. Плaкала. Що не піде в школу.
Поки я втішала це гірке гoре і обіцяла їй, що через тиждень канікули вже закінчаться (сюрреалізм якийсь), вона, схлипуючи, розповіла, що сьогодні в школі вони робили таке завдання. Це я кажу – завдання, а Поліна каже – ми грали в таку гру.
Кожній дитині роздали 18 папірців, за кількістю дітей в класі. Всі папірці рожеві, крім одного – жовтого. Ти повинен написати на кожному папірці про кожного учня одне якесь слово. Яким він був у цьому вересні і жовтні. А на жовтому папірці – слово про себе. Яким ти був у вересні і жовтні.
Читайте також: ЛЮДИ, ВИ ЗРАДИЛИ ВЧИТЕЛІВ! З ВАШОЇ ВИНИ ВАШИХ ДІТЕЙ ВЧИТИМУТЬ БАЙДУЖІ ТА ЖОPСТОКІ НЕВІГЛАСИ
І Поліна каже:
– Я швидко про всіх написала і взяла свій папірець. І не знаю, що писати. А в цей час приносять вже папірці про мене. І приклеюють їх на такий великий мій особистий ватман. Я читаю – мила, весела, добра, моя подружка, краще за всіх малює, ще раз добра. А моя Софія принесла – la mia preferita (моя улюблена як би). І я тоді мало не розплакалася. І написала на своєму папірці – ЩАСЛИВА. Тому що я так люблю нашу школу. А коли канікули закінчаться, мама?
І знову pидати.
18 папірців. 17 навіть. Які зроблять дитину щасливою.
