fbpx

З дитинства ми чітко засвоюємо правило, що заздрити – погано. Постійно чуємо: заздрість з’їдає душу, та робить з людину гіршою

Зрозуміло, що це-не вроджена риса характеру, вона не може передатися по спадковості. Але все ж саме батьки формують її в дитині через власний приклад ставлення до життя та інших людей.

Вони навчають малюка бути задоволеним (або ні!) собою, тішитись власним досягненням. Стрімко такі якості розвиваються у віці 4-6 років.

Заздрість – то своєрідний лакмусовий папірець того, наскільки людина втішена своїм життям, чи є великою прірва між бажаним та дійсним.

Ми ж заздримо не всім людям і не кожному їх досягненню! Подруга стрибнула з парашутом? Чудово, безперечно! Але ж не будете їй заздрити, якщо особисто Вам стрибати ніколи не хотілось. Якщо ж то було і Вашою великою мрією, а вона випередила, то так. Знадобиться тепер поміркувати, що б особливе зробити натомість. Це і є сенсом заздрості.

Вона змушує нас не лише усвідомлювати, чого нам не достатньо для щастя, але й досягати поставленої мети.

По суті, саме заздрість – рушійна сила розвитку, особистого прогресу. Людина спілкується з іншими, навіть не бажаючи того постійно порівнює себе з ними. Чи достатньо приваблива? Чи кваліфікована? Чи реалізована?

Менша дитина бачить, як малює старший брат, – відчуває заздрість – старається так само навчитись. Жінка зустрічає колишню однокласницю, бачить, що Леся виглядає стрункішою та молодшою, – заздрить – починає ретельніше піклуватись про свій зовнішній вигляд. Парадоксально, але якщо заздрити постійно, то з часом цього почуття буде все менше. Але робити це варто обдумано.

Найчастіше ми чуємо про чорну заздрість, про неї можна і в книжках прочитати і в багатьох фільмах сценарії побудовані таким чином, що герої конкурують через заздрість до успіхів один одного. Роками заздрити, ненавидіти і вміло ховати свої почуття! Така заздрість може бути утаємничена тривалий час і в цьому її небезпека. Замовчані образи, злість – страшна суміш.

А от про білу заздрість ми можемо зізнатись відкрито. В ній більше радості, втіхи за чужі успіхи. Часом говорячи: «Ох, і заздрю я тобі!»- ми хочемо зробити людині приємно. Це і є показником, що у Вас все гаразд і можете прийняти досягнення іншого.

Визнаймо, у кожного бувають як перемоги так і гучні провали. Необхідно вчитись сприймати всі миті життя як досвід. Погодьтесь, що такому вмінню також можуть позаздрити оточуючі.

You cannot copy content of this page