86-річна Віра Клименко понесла гриби старшому синові в сусіднє село і заблукала. Шукати жінку почали лише на третю добу, шукали родичі, односельці, поліція, військові… Запускали квадрокоптер, але марано – жінки ніде не було.
“Сиділа в лісосмузі, не знала, куди мені йти. І йшла і йшла…не знала, куди йти…Водичку, де калюжа, там і пила. Нахилюся, ляжу, посмокчу. Ото цим я і жила”, – розповіла жінка.
Пошуки тривали вже чотири доби і за даними свідків були зосереджені в одній громаді, де її й знайшли за 20 кілометрів від рідного дому завдяки псу Мухтару. Пес завжди був поруч з жінкою і намагався її врятувати.
“Вона мене врятувала. Підійде, лиже, штовхає мене, пищить і лиже”, – пригадує бабуся Віра.
А, коли пес почув людей, то вибіг до них і почав вести туди, де сиділа жінка.
Собака вискочить із кукурудзи і знову назад, вискочить і назад… І вони пішли по його слідах і знайшли бабусю”, – розповіла донька зниклої.
Жінку госпіталізували. Але через кілька годин відпустили додому з дочкою
“Дуже перший день воду пила, а оце вже почала потрошку їсти. Чай п’є, суп їсть, кашу їсть, воду п’єм. Стан слабенький, але вже сідає, сидить”, – говорить донька.
За матеріалами Суспільного.
Фото: колаж.
Популярні статті
- А тепер йому знадобилася донька. Ой, татуню, біжу та підскакую аби тебе глядіти
- Я була впевнена, що у нас із невісточкою чудові стосунки. Я з нею і попліткувати могла і порадитись і секрет який розказати. Вона не тільки вислухає уважно, а й пораду дасть, підтримає, добре слово скаже. та й син, я бачила, був дуже щасливий із нею. Мені було приємно приходити до них у дім і відчувати себе бажаною гостею. А минулими вихідними я навідалась, принесла своїх пиріжечків ще гаряченьких, проте синочка мого вдома не було, сама невістка. тут вона і ошелешила мене. тепер не розумію. як бути і що ж робити
- Тато говорив, а я прямо відчувала як червонію. Навіть очі на коханого підняти не могла від сорому. Оце так “познайомились” свати перед весіллям. І що тепер буде?
- Той випадок показав моїм подругам, хто я є насправді і всю правду про мій шлюб.
- Нажаль, наш будинок що під Києвом, поки відновлюють, а ми переїхали в рідне село до родичів. Ні до кого у дім проситись не стали, а орендували собі окрему хатину за смішні гроші. Саме тому, мені особливо прикрими були слова мами і сверів, коли я повідомила їм нашу несподівану новину