fbpx
Суспільство
«20 серпня моєму сину виповниться 9 років. Через війну я не можу бути поруч з ним», – розповідає свою історію 36-річний танкіст Олександр на псевдо «Барс»

Військовий родом з Черкащини. Каже, що для нього війна розпочалася ще з 2014 року. Тоді він втратив товариша дитинства і кума.

– Це було важко прийняти, бо в час, коли лише бери і будуй, кохай та твори, на Донбасі горить земля. Тільки в часи Голодомору росія знищила понад 10 мільйонів українців, – зауважує «Барс». – Все йшло до того, що рано чи пізно ворог захоче захопити всю Україну. І після повномасштабного вторгнення стало зрозуміло, що час вирішальної битви настав.

Війна застала Олександра у Новій Каховці Херсонської області, де він працював на будівництві. Отримавши повістку, пішов до військкомату, потрапив до танкового підрозділу. Має досвід, слухняну та надійну техніку, злагоджену команду.

Олександр підкреслює, що те, як «розмовляють» танки – це своєрідне мистецтво. І він щодня вдосконалює свої уміння, щоб вимести ворога з рідної України.

– Можливо, воно й краще, що все зараз почалося, що моя дитина не братиме участь у війні, – говорить «Барс». – Дасть Бог, наступні покоління війна омине. Нам випала надскладна і відповідальна місія зупинити росіян, тому ми боротимемося до переможного кінця.

Олександр не очікував, що світ так потужно підтримає Україну.

– Ми гадали, що залишимось наодинці. Але дуже вдячні іноземним друзям за надану зброю та підтримку. Це дуже важливо для нас, – зауважує він. – Ми справді об’єдналися проти підступного ворога. Не можу усвідомити, як спиться тим, хто натискає на кнопки і випускає ракети, розуміючи, що вони влучають у будинки мирних людей.

Наші танкісти, за словами Олександра, налаштовані перемогти до кінця цього року.

– Перше, що зроблю після перемоги – обійму рідних і навідаюся на могилки до тих, кого вже нема, – говорить захисник.

Джерело: Головнокомандувач ЗС України. Рубрика “Історія Героїв”.

Фото: зі сторінки автора.

07/06/2022

You cannot copy content of this page