24 лютого для дитбудинку “Гармонія”, що на Салтівці Харкова день почався не добре. Діти не розуміли, що сталося, працівники не знали, що робити. Чекаючи інструкцій, водили дітей в підвал під час повітряних тривог, а вони були просто нескінченні. Директорка Алла Трохименко каже, що найважче було з маленькими дітьми:
“Дітки сонні – як тільки починала бити тривога, ми йшли ховатися. Великі плачуть, бо розуміють, що коїться страшне, малі діти плачуть, бо це дискомфорт – їх треба одягати, роздягати. Бігати у підвал було неможливо, діти почали хворіти”, – каже Алла про своїх вихованців, а це 53 дитини!
Коли постало питання залишатися в Харкові чи виїжджати, то вже підвели працівники – у кожного були свої плани на евакуацію і вивозити діток погодилося лише 5 працівників. Жінка була в розпачі, тому звернулася до волонтерів і такі знайшлися – З Харкова і Полтави, які організували автобуси та прихистили в Полтаві.
“У Харківській області стояла черга майже до Полтави. Всі люди самотужки виїжджали зі своїми дітьми, нас ніхто не хотів пропускати. Стояти на блокпостах – це було щось страшне. Я зателефонувала в поліцію – вона супроводжувала нас до самої Полтави по зустрічній смузі”, – каже директора.
Алла каже, що не знає, де й сили бралися, в голові було лише одне – врятувати дітей. В Полтаві їх поселили в інтернаті для дітей з вадами слуху, але директорка вирішила їхати на Львів.
Туди добиралися потягом…
“Їхали плацкартом. Маленькі діти 6-7 років падали з верхніх полиць, вони сонні… Було дуже холодно. Ми прив’язували пляшечки до тіла, щоб підігріти воду для дітей, щоб погодувати”, – розповідає Алла.
Старші дітки допомагали годувати та переодягати молодших і все це в темряві, трохи підсвічуючи телефоном.
“Старші дівчата віком від 14 до 16 років не могли спати всю дорогу. Ми гойдали, заспокоювали дітей”, – згадує 14-річна Вікторія.
У Львові їх поселили в інтернат для незрячих і запропонували зарахувати дітей до своїх закладів і на цьому бути вільними, але директорка навідріз відмовилася.
“Це було неможливо, бо я не могла зрадити і покинути своїх дітей. Дорослі, які евакуювалися, також мені б цього не пробачили”, – говорить Алла Трохименко.
Вона вирішила їхати до Івано-Франківська в монастир при церкві знайомого священника, а з переїздом допоміг грузинський чиновник Георгія Георгія Арваладзе, який оплатив автобуси. Проте, жити довго при монастирі виявилося не так дбре, хоча дітей забезпечували всім.
“Дітей дуже добре годували, одягали. Але ми розуміли, що довго жити там не зможемо. Монастир не пристосований до постійного проживання дітей. Діти є діти, і якщо в них не стріляють, вони хочуть гратися. Інколи це дратувало дорослих парафіян”, – каже Алла.
Вона знову набрала номер Георгія і виявилося. Що його дружина Анастасія волонтерить у їхньому благодійному фонді Dobrodeearium.
“24 лютого я почала допомагати інформаційно, потім координувала волонтерську роботу. Чоловік вивозив мене і моїх рідних за кордон, але я жахливо не хотіла їхати.
У мене були друзі у логістичній компанії, у Грузії я координувала якісь процеси, щоб допомагати евакуювати людей. Збирала гуманітарну допомогу, ліки для військових”, – розповідає Анастасія, яка сама родом з Краматорська.
Коли вони почули про діток, то вирішили організувати їм житло в Чернівецькій області на території туристично-спортивної бази “Перлина гір”.
“Ми почали все закуповувати: від ліжок до унітазів, від ложки до підгузків, увесь посуд – потрібно було абсолютно все з нуля. З нами почали зв’язуватися інші люди, зокрема один американський фонд.
Нам допомагали дуже багато людей: приходили волонтери, які просто вимивали цю будівлю, щось носили, сортували. Одна людина купила нам пральну машину, також придбали кухню”, – розповідає Анастасія.
На роботу в цей дитячий центр найняли працівників – серед них 55 місцевих мешканців, діти почали ходити в місцеву школу, а старші вступили до місцевих вишів.
“Ми сподівалися повернутись, але зрозуміли, що це наразі неможливо. У нас 41 дитина ходить до школи. Дуже задоволені школою, нас прийняли дуже добре. У мене душа радіє”, – говорить Алла Трохименко.
Крім вихованців “Гармонії” у “Перлині гір” зараз живуть діти з з Ізюму та Балаклії і загалом їх вже 65 під патронатом пані Алли. Трьох діток забрали родичі.
Попри те, що на Буковині дуже добре провели літо, але все одно, вони мріють повернутися до Харкова, тим більше, що їхній дитбудинок не ушкоджений.
Фото: колаж.
11/02/2022
