fbpx
Історії з життя
– А чи не забагато тобі, донечко! Може хоч трошки й сестрі меншій вділиш, а? – з явною неприязню запитує мама, – Панянка живе у своєму домі, отримала у спадок квартирку не погану, а от про сестру і не думає. А вона між іншим навчається. От ми і вирішили, що буде чесно, якщо саме ти оте навчання оплачуватимеш

У мене з сестрою різниця в віці 10 років. Ми з дитинства дружили і підтримували один одного у всьому. У нас не було батька, тільки мама і бабуся, які завжди намагалися бути поруч і не відмовляли нам ні в чому. Так я і не вимагала нічого. Сестра ж завжди хотіла мати найкращі іграшки, модні речі, бути в центрі уваги.

Після 18 років я влаштувалася на позмінну роботу і вступила до інституту. Зазначу, що вчилася на бюджеті, і сама себе забезпечувала. Бабуся мене любила більше, ніж сестру і не приховувала своїх почуттів до мене. Я ділилася з нею своїми негараздами. На жаль, мама не розуміла мене. Вона вважала, що у мене не може бути труднощів в такому віці.

Зараз я вийшла заміж і живу окремо. У мого чоловіка свій будинок, і я в ньому господиня. Як же приємно, коли можна самій приймати рішення і не залежати від рідних. У мене хороші стосунки з моїм чоловіком. Він турботливий, м’який і ніжний, розуміє мене, відноситься як до дитини. З сестрою ми рідко спілкуємося. В основному, у мене немає часу до них заїжджати. Бабуся приїжджає до мене часто в гості. Вона вже не така активна і жвава, як раніше. Їй 72 роки. Але все ж знаходить час зустрітися і поспілкуватися зі мною.

До речі, моя бабця вирішила переїхати до мами з сестрою. Вона допомагає їм по дому, та й не сумно самій. А квартиру переписала на мене. З бабусею ми прийняли рішення, що квартиру можна здавати в оренду. Я при надії, і гроші збиратиму, так, як потрібно ще багато чого купити до появи малюка. Плануємо також, зробити дитячу кімнату нашій дитині.

Але матір говорить, щоб я платила за освіту сестри, яка в цьому році в інститут пішла. Виходить, що я повинна матері? Тільки за що? Так, я до свого повноліття жила з нею, але потім підробляла і віддавала свою частину на квартплату і продукти. Я робила так, тому що вона поставила таку умову. А зараз за що я повинна платити? Напевно, за той період, коли була дитиною?

Бабуся живе з ними, отримує хорошу пенсію. Вона, в першу чергу, так вирішила, що я можу з квартирою робити, що хочу. Я можу здавати її, можу продати. Мені вирішувати. Я можу діяти на власний розсуд. До речі, трикімнатну квартиру мами, в якій вони зараз живуть, бабуся купила разом з дідом. І має повне право в ній проживати!

Чому квартирне питання робить рідних людей такими недобрими? Адже це моя мати. Тим більше, я чекаю дитину. Мій чоловік теж вважає, що я права, і не розуміє позицію моєї мами. Сестрі і мамі залишається трикімнатна квартира, тоді, як у мене лиш однокімнатна. А може це я у них повинна щось просити, а не навпаки.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page