fbpx
Історії з життя
– А моя уявляєте, що мені сьогодні заявила. – голосно зітхаючи розповідає з порогу колега, – Їй, бачте, не сподобалось як я на неї учора під час застілля подивилась, – Я тихцем прошмигнула у підсобку недослухавши. Та й що там слухати, знову чвари невістки і свекрухи. Я в таких випадках мовчу. Адже моїй історії усе одно ніхто й не вірить

Хочу розповісти про свою прекрасну свекрухe. Мені дуже часто доводиться чути скарги своїх подруг на матерів їх чоловіків. Як же для мене це незвично і незнайоме.

Ми з чоловіком, ось вже більше п’ятнадцяти років живемо з його матусею. Так-так, саме з матусею. Я жодного разу не дозволила собі відгукнутися про неї в якійсь іншій формі. Та й як можна так вчинити з людиною, яка всією своєю душею ставиться до мене, як до рідної дочки. А, можливо, навіть і краще.

Мені нема з чим порівнювати материнське тепло. Я з дитбудинку. Тому, я вдячна Богу за мою матусю, яку я знайшла тільки після заміжжя. Після весілля у нас з чоловіком не виникло ні краплі сумніву в тому, де ж нам жити. Свекруха відразу розставила всі крапки по своїх місцях. З першого дня мого подружнього життя я жодного разу про це не пошкодувала.

Коли з’явився наш синочок, мама взяла на себе більшу частину турбот про малюка. Вона з таким трепетом клопотала близько онука, що у мене просто рука не піднімалася, якось відмовити їй в цьому. Так вона прокидалася по кілька разів за ніч, щоб вчасно його погодувати, щоб дати мені виспатися.

Я ж, природно, намагалася якомога більше допомагати їй по дому. Але мама завжди йшла на крок попереду і практично все встигала зробити сама. І звідки у неї тільки бралися сили на все це?

Завдяки улюбленій свекрусі я змогла раніше вийти на роботу, що дало мені можливість не упустити свій шанс і піти на підвищення. Тільки завдяки нашій неньці, у нас з чоловіком все виходить і складається найкращим чином.

Мене просто вводить в ступор, коли подружки розповідають про свої негаразди, які виникають у них зі свекрухою. Іноді мені здається, що це все просто вигадки. Ну як таке взагалі можливо ?! Адже це ваш син, а невістка – це його самостійний вибір. Як можна так не поважати свою дитину і особисто псувати йому життя ?! Для мене це незрозуміла загадка.

Нещодавно матуся занедужала. Довго лежала у стаціонарі і ми з чоловіком усіма силами намагались покращити її стан. Відвідували. Шукали кращих спеціалістів. Одна моя подруга чекає і постійно благає вищі сили, аби її свекруха якнайшвидше перебралась у інший світ. Я такого не розумію зовсім.

Не знаю, куди котиться цей світ? Чому в своєму житті ми витрачаємо дорогоцінний час на непотрібні з’ясовування стосунків і розбрат? Чому не можна просто жити і радіти? Адже життя таке непередбачуване: сьогодні є все, а завтра за секунду може все змінитися. Невже я одна така?

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

You cannot copy content of this page