Ось тільки навіщо їй це? Адже коли нас не стане, то син у спадок отримає будинок. І буде у них одиничка в іпотеку і великий будинок у володінні – навіщо? Адже це нераціональні витрати, які взагалі ніяк себе не виправдовують.
Мої спроби поговорити з сином закінчилися невдачею просто тому, що не здатний він на неї ніяк вплинути. Її воля в рази сильніша, ніж його. І як би він не намагався з нею поговорити, все без толку. Я не звинувачую його в цьому, адже він просто така людина, яка не здатна впливати на інших. У ряді випадків це навіть гарна риса, бо не схиляє людину до обману. Проте в цьому випадку його стійкість характеру згодилася б нам усім.
Безумовно, у мене були думки про те, щоб поговорити з її батьками, однак вона сирота і розмовляти мені просто ні з ким. Власне, це також пояснює її поведінку і ту стійкість характеру, яка у неї зараз є. Однак невже тяга до самостійності коштує десятирічного життя з боргом банку? Не думаю, що це того вартує.
Її головний аргумент не тільки самостійне життя, до якого вона так звикла. Її також хвилює той факт, що вони будуть нам заважати. Їй здається, що це неправильно, коли молоді посвячують в свої проблеми своїх батьків чи інших старших людей. Звичайно, це все так же йде від самостійності, але хіба сім’я не повинна допомагати один одному? Мене виховували саме таким чином, що кожен член сім’ї повинен по можливості надавати допомогу, незалежно від ступеня споріднення. І якщо вона хоче стати дружиною мого сина, то мені здається цілком виправдано інформувати її про традиції нашої родини.
Проте ми з чоловіком не обурювалися щодо їх вибору. Все-таки вони молоді і їм властиво робити помилки. Плюс це їхнє життя, яке ми не маємо права регулювати на свій лад. Якщо вони хочуть взяти кредит і жити по ньому якийсь час, сподіваючись на самостійність, то нехай так і буде. Все-таки це унікальний досвід.
Фото ілюстративне.
