Дівчинка Аліса, мені здавалося, вчора ще гралася у дворі з хлопцями в хованки, і раптом бачу: гуляє з коляскою. «Як же швидко чужі діти ростуть» – перше, що спало на гадку. Потім згадала, як ми з мамою Аліси проводили час в пісочниці, а синові моєму наприкінці літа 18 років стукнуло. Рано ж моя сусідка Жанна стала бабусею!
Через кілька тижнів зустрічаю її з онуком біля магазину. Роблю здивовані очі, вона посміхається:
– Знайомтеся – Кирило. Скоро йому один рік.
– Доросла людина вже, а я навіть не знала. Здивувала тебе донька, напевно. Вона хоч школу закінчила?
– Та вже, новина була подібна грому серед ясного неба. Випускний відсвяткували, в коледж вступила, а після першої сесії взяла академку. Раннє кохання, так буває. Ми з чоловіком відразу засмутилися, звісно, але тепер навіть раді, що так вийшло. Все-таки малюк в домі змінює життя на краще.
Виявляється, Аліса вийшла заміж за хлопця, який з дитинства був у неї закоханий. Їй було 9 років, а Костику – 11, коли він побачив її на площі в невеликому райцентрі, куди дівчина приїхала до бабусі на канікули. Причому вони навіть знайомі не були: він так і не наважився до неї підійти. Але забути дитяче кохання Костя не зміг. Весь час малював її, мріяв, як в один прекрасний день знайде дівчину своєї мрії.
Через роки молоді люди випадково зустрілися у спільних знайомих – хлопець приїхав вчитися в те місто, де жила Аліса. Вона була в десятому класі, йому було 19. Спалахнуло взаємне почуття. Романтика окрилювала, про труднощі закохані не думали. Трохи більше ніж через рік Аліса зрозуміла, що чекає дитину. Майбутній батько не злякався, відразу запропонував коханій руку і серце.
Найважчим було зізнатися батькам. Костя студент, Аліса – закінчує школу. Як вони будуть жити, де? Перші місяці дівчина не могла зважитися. Найбільше боялася реакції тата, який мріяв про юридичну кар’єру дочки. Але Жанна з поведінки дівчинки про все здогадалася, і сама завела розмову:
– Алісо, довго ти ще збираєшся зберігати свою таємницю? Ти ж при надії, так? Давай вже разом будемо чекати – хвилюватися тобі не можна, важко потім з маленьким буде.
Батьки Кості, дізнавшись, що син переводиться на заочне, щоб одружитися і утримувати сім’ю, були не в захваті. Але куди діватися?
Зіграли весілля, Костя влаштувався на роботу. Жанна спочатку думала замість доньки піти в декрет, а потім вирішила, що це неправильно:
– Зараз так багато пишуть про виховання дітей – все-таки в перший рік життя дитині потрібна мама. Це дуже важливо, особливо хлопчикові. Ти б бачила, як він до неї прив’язаний! Аліса такою «маминою донькою» ніколи не була. Їй, звичайно, важко це все дається, але вона старається. Подорослішала швидко, відповідальною стала – як підмінили.
– Вони з вами живуть?
– Ні, самостійності захотіли. Як не вмовляли ми їх залишитися, орендують квартиру. Недалечко, через кілька кварталів. Костя їй допомагає, прямо “вусатий нянь”. Ми з дідом на підхваті: то погуляти, посидіти. Думаємо, наступного року Аліса повернеться до навчання.
– Не шкодує, що стала матір’ю так рано – всі на гульках, а вона пелюшками обклалася?
– Не помічала. Начебто ні, але їй важко поки щось про себе зрозуміти – клопоту повна голова. Коло спілкування змінилося, зі старих подруг одна тільки іноді телефонує, адже у ровесників інші інтереси. Аліса раніше була душею компанії. Тепер не до того. Молодь, знаєш, як жартувала на весіллі? Мовляв, Костя з Алісою – втрачені для юності люди. А я сама пізно народила, кар’єру будувала. Хоч і хотіла другу дитину, вже не змогла. Так що думаю, все правильно вони роблять: живуть серцем, вони не зрадили кохання, вибрали відповідальність. Це куди краще, ніж до 25 років вештатися в пошуках себе і сидіти на шиї у батьків.
Так-то воно так, тільки дуже вже рано. Не уявляю навіть своєї реакції, якби син-підліток мені видав новину про те, що скоро зробить мене бабусею. Так це син! А донька?!
Автор: Svitlana Sushkо.
Фото ілюстративне(pexels).
