fbpx
Історії з життя
– Бабуся, мама знову при надії. Забери мене до себе, будь ласка! Я не можу тут більше, просто не витримую. У мене іспити на носі, я до інституту хочу, а мама каже, що я ще й цього малого няньчити буду а вона на роботу

– Бабуся, мама знову при надії. Забери мене до себе, будь ласка! Мені вчитися треба! Іспити на носі.

Над проханням внучки Олександра Миколаївна думала не довго:

– Збирай речі, я за тобою приїду!

Син Олександри Миколаївни одружився на дуже релігійній жінці. Вона ходила на якісь збори до когось на квартиру, носила довгу спідницю і говорила лишень про космічну силу, яка керує усім. Однак це не заважало їй вести не зовсім праведний спосіб життя: пляшка постійний супутник  Зої. Хоча, вірила Зоя тільки в одне – якщо дитина послана вищим розумом, то ця дитина повинна з’явитись на світ. За 18 років шлюбу Зоя і Станіслав нажили шістьох дітей, сьомий уже був на підході.

Свого житла пара не мала – вони жили на квартирі у одного з жалісливих родичів. Старша внучка Олександри Миколаївни, одинадцятикласниця Олена – найголовніша мамина помічниця. Відводити-забирати з дитячого садка наймолодшого брата, збирати в школу і робити уроки з середніми братами і сестрами, стежити за чистотою одягу і наявністю їжі в холодильнику – все це лежало на тендітних плечах дівчини.

Пральної машини в квартирі не було – зламалася, а на нову у багатодітній сім’ї не вистачало коштів.

– Мама сказала, що я піду в інститут тільки через два роки, коли дитина в ясла піде. Вона хоче працювати, а не в декреті сидіти. Тому «в декрет» піду я. Бабуся, я так більше не можу. – плакала в трубку Оленка.

Виходить, Олена повинна була викреслити зі свого життя два найближчі роки. Вона повинна була дати фору одноліткам і піти вчитися не в 18, а в 20 років. Відстати від життя на два роки – велика плата за появу малюка в сім’ї? Свого – безсумнівно. А коли подібне вимагають від неповнолітньої дівчини?

Олександра Миколаївна стала збиратися відразу після дзвінка внучки. Вона постукала в двері до сусіда і попросила її звозити забрати внучку і речі.

– Не просто так, Семенович. Будь ласка.

Чоловік, якому ситуація була коротко змальована, відмовився від грошей і вже через 10 хвилин був у дворі.

– Я Олену з ледь забирала. Зоя для себе дітей на світ приводила, а не для Олени. І так зробили з дівчинки вічну Попелюшку: ні канікул, ні вихідних, ні свят – тільки обслуговувати молодших братів і сестер, яких Зоя як з конвеєра випускає. Думати треба було головою. Паспорт онучкин ледве забрала, Зоя його порвати хотіла. Як без неї справлятися будуть? Та мені все одно. Раніше Оленку забрати треба було, але мене і близько до онуки не пускали. Відмовилася їм свою квартиру віддавати, відразу ворогом стала. – розповідає Олександра Миколаївна.

Сама пенсіонерка більшу частину свого життя пропрацювала вчителем алгебри і геометрії. З цих дисциплін у Олени не буде проблем з підготовкою до іспитів. А ось репетитора з англійської мови і по хімії – доведеться найняти.

– Онуки, як і всі діти часто занедужують. Стас на вахті по кілька місяців, додому приїжджає – токарем працює у знайомого в цеху. Вечорами в таксі. Робить все, щоб сім’ю прогодувати. Сама Зоя – продавець, шість через один на роботі. Ніколи їх вдома немає. І лікує і сидить вдома з дітьми Олена. Ну і що, що випускний клас. Байдуже на її майбутнє. Головне, Зоя свій борг виконує – плодиться, як кролик.

На моє запитання – як можна порівнювати власних онуків з кролячим приплодом, Олександра Миколаївна відповідає:

– Зоя четверте виношувала. Ні кола, ні двора. Старших б прогодувати! Спробувала з нею поговорити. Мені було сказано: не лізь не в свою справу. Та й хто я така, щоб щось радити? Всього лише свекруха. Навіть мати Зоїна про дочку та онуків не згадує! Невістка і там намагалася квартиру випросити, та не вийшло. Я впевнена – діти тільки для спекуляції. Вони в усі інстанції пишуть, квартиру просять. А чим більше дітей, тим більше шансів. Та й що я повинна була робити? Зі свічкою стояти, стежити щоб ні -ні?

Олена переїхала до бабусі. Тепер вони будуть жити на одну пенсію. Але Олена і тому рада – звикла задовольнятися малим.

– Перші дні внучка спала. Просто спала. Тепер всі свої сили вона віддає навчанню не хоче такого життя, як у матері. Рішуче налаштована на кар’єру. Одне засмучує – думки про сім’ю та дітей викликають у Олени напад нудоти. Їй всього 17, а вже вистачило і брудних пелюшок, і зарюмсаних малюків. Вчора Стас телефонував. Зоя дитину у світ не приводитиме. Позбулася няньки – відразу голова заробила. Я не стала уточнювати, що ж то за віра, яка дозволяє одного з семи дітей одного і не мати. Але внучку я їм не віддам. Шкодую, що раніше не забрала.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.news – заборонено.

Головна картинка – pexels.

facebook