Після того як не стало його коханої дружини, Ярослав виховував свою дочку Надю самостійно. Він часто став повторювати, що Бога не існує, інакше він не залишився б один. Але одного разу Надія зробила дуже несподівану заяву: вона сказала, що хоче піти в монастир. Спочатку батько був категорично проти, але згодом ситуація змінилася докорінно.
Коли батько, повернувшись з роботи, побачив, що дочка читає Біблію, він був дуже цим незадоволений, а Надя відчувала себе винуватою. Адже батько не раз говорив їй про те, що Бога немає, інакше він не забрав у нього кохану дружину, яка пішла з життя у розквіті років, залишивши його з маленькою дитиною. Проте дівчина вже прийняла рішення стати черницею. Але як сказати про це батькові, вона не уявляла.
Ярослав, хоч і дуже любив Надійку, був людиною твердою і не терпів, коли з ним сперечаються. Він вважав, що оскільки дочка ще дуже молода, вона у всьому повинна виконувати його вказівки.
Надія втратила маму в ранньому віці: тоді дитині було всього два роки. З тих пір вони і жили вдвох з батьком, який не вірив в Бога. Надія ж, навпаки, була схильна до релігії, вона навіть хотіла зректися мирського життя після того, як одного разу таємно від Ярослава побувала в монастирі, поспілкувавшись з сестрами-монахинями. Старша з них запитала дівчину, чи знають домашні про її вибір і чи не будуть вони заперечувати проти нього.
Надія зізналася, що мати її пoмeрлa, а батько після цього став завзятим атеїстом. Монахиня порадила їй відверто поговорити з батьком, розкритися перед ним, пояснити, що чернече життя вона вибирає не від безвиході, а за велінням серця.
І ось дівчина нарешті вирішила розповісти батькові про свої наміри. Вона сильно переживала, і голос її тремтів. Коли вона зізналася, що хоче стати черницею, чоловік не повірив своїм вухам. “Що? Я живу і працюю заради тебе, у нас велика квартира, машина, дача, а моя дочка хоче податися в монашки!” – обурився Ярослав.
Але дочка стала пояснювати йому, що її вибір є серйозним, і відступати від нього вона не має наміру. Батько не міг зрозуміти, чому розумна, красива молода дівчина добровільно йде на зречення від усього світу, від любові і майбутніх дітей і хоче стати “ніким”. Надя відповіла, що “ніким” вона не буде. Адже монастир – це не в’язниця. Сестри працюють в лікарнях, допомагають дитячим будинкам, показують хороший приклад оточуючим. І дівчина сподівається, що так само буде корисна іншим людям.
При цьому вона сказала батькові, що продовжує любити і цінувати його і дуже вдячна за все, що він дав їй. Але жити без Бога вона не може. Тому просить благословення на чернецтво. На це Ярослав відповів категоричною відмовою і протягом декількох днів, взагалі, не хотів розмовляти з дочкою.
Вони обидвоє сильно переживали цю відчуженість, адже вони були рідними, які люблять одне одного. І тоді Ярослав відправився на клaдoвищe, щоб подумки попросити поради у Наталії, своєї покійної дружини. “Мало того, що ти мене кинула, а тепер і Надія хоче зробити це. Була б ти поруч, такого ніколи б не сталося. Значить, я виховав її неправильно !. Ні, такої долі для неї я не хотів!” – журився чоловік.
Раптом він побачив, як з гілок зростаючої неподалік сосни на нaдгрoбну плиту спустилася голубка. Вона довго сиділа на місці і дивилася на Ярослава. Чоловік вирішив, що це дружина подає йому знак. А після цього Наталя стала приходити до нього в снах. Вона просила зрозуміти дочку і не сердитися на неї. Все це перевернуло свідомість чоловіка, і він знову повірив у Бога, відпустивши дочку в монастир.
У житті Ярослава незабаром також відбулися зміни. Він одружився на молодій жінці, яка ощасливила його і народила йому сина.
Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook!
