П’ять років тому після того, як мій чоловік у засвіти пішов, так склались обставини, що мусила я повернутись у село до мами.
Дім у мами старенький, багато років вона у ньому сама проживала. Ми із братом навідувались, але не так часто, як те було потрібно.
Тата нашого не стало багато років тому, тож уся чоловіча робота у домі очікувала на рідкі візити брата і мого чоловіка. звісно. що усього не зробиш, а наймати мама нікого не наважувалась, адже зроблять усе одно абияк.
От і повернулась я у дім, де, навіть молоток і той очікував на ремонт. Старенька пилка, ще таткові якісь ключі і дриль, яким потрібно було вручну крутити. А тут я з двома дітьми і потребою у ремонті. Довелось усе зтягувати по краплині.
За п’ять років я й мотоблок придбала і дриль електричний і набір інструментів хороший. усім навчилась сама користуватись. від мотокоси, до бензопилки. Сама город виробляла, у погребі підлогу бетонувала і стіни мурувала. А що якщо зробити потрібно, а коштів не так уже й багато? звісно, легше самому вже навчитись і придбати все для цього необхідне.
А тут, нещодавно і брат мій старший із жінкою розлучився. Гордий він у нас. Вирішив, що все дружині залишить і дітям, повернувся у материну хату у чому був, навіть валізи не мав із собою.
Я була не проти того, адже брат у мене толковим завжди був. От тільки не була я готова до того, що хазяйнувати він почне так, ніби то його власна хата і саме він може добром розпоряджатись.
Друзі одразу у нього тут знайшлись. хай сорок років у селі і не був. А разом із друзями і робота. Бачу, бере пилку мою і йде з подвір’я. Я наздоганяю. запитую. навіщо вона йому:
— Ми зі Степаном дрова домовились порізати. Він сам довго буде, а у дві пилки якраз за три чотири години упораємось.
Дивлюсь на нього і запитую. а чого має поратись чотири години моя пилка, за яку я вісім тисяч віддала. Може, питаю. ви зі Степаном однією, його якось упораєтесь. Брат не відреагував. сів у авто і поїхав.
Я тоді увечері із ним мала неприємну розмову. Пояснювала, що то річ моя, і я нею лиш користуюсь. Я нікому її не позичала, вона відрегульована і я будь-якої миті можу узяти її і пиляти. я жінка, не чоловік. Мені усе це механічне чуже і не зрозуміле, тому отак як було, так і має бути. А брат давай мені вимовляти, що я скнара і що тій пилці нічого не стало.
Після того у нас подібні непорозуміння були і з інструментами і з дрилем. я брала для себе його. п’ять тисяч віддала, там усі свердла нові, гострі, а він пішов із другом у сараї підлогу настеляти: “Нічого йому не буде”.
А це, бачу, що викочує із гаража мій мотоблок і вже його Льоня чекає із жінкою – картоплю будуть копати. І такий мій брат хазяйновитий, таки увесь “свій”. Щось там підкручує. прочищає. Я з хати вискочила і запитую:
— А навіщо тобі мій мотоблок? З якого ти дива його береш?
Брат одразу став червоним, аж пашить невдоволенням. мене під руку і в дім. давай вимовляти, що так робити не можна і що він повинен другу допомогти, бо пообіцяв.
— Нічого йому не буде. Навпаки. треба аби працював. а не стояв. Прямо так трясешся, ніби я йому що зроблю.
Я дивлюсь і аж сльози мені на очі. Чи він прикидається, чи справді не розуміє. що я придбала все це за зекономлені гроші і що воно мені втричі дорожче обійшлось, за його вартість:
— Придбай своє. і не жалій для друзів, а моїм нічого добрим бути для всіх. Хочеш, що біля хати зробити – будь-ласка. А ходити попід люди з моєю технікою не смій. Зараз якщо візьмеш мотоблок, сам будеш пояснювати патрулю, бо я його викличу, обіцяю.
Мама почула і в сльози. До чого дійшло. що її рідні діти уже на підвищених тонах говорять і таке одне одному кажуть.
Брат зі мною не розмовляє. мама просить піти йому на зустріч. адже він поки на своє ще не заробив.
От тільки я не розумію у чім я не права.
От ви б, як на моєму місці вчинили б. Спокійно б споглядали, чи все зробили б як і я?
12,09,2023
Головна картинка ілюстративна.
