Того дня, я як завжди у неділю, прийшла до мами із продуктами. Повні торби обтяжували руки, я кілька разів поверталась до авто забирати то те, то інше, адже набрала усього багато. Саме тому я не одразу зрозуміла, що у мами гості. Коли ж зайшла і побачила що саме відбувається, просто отетеріла.
Ми із мамою моєю проживаємо у сусідніх будинках. Мама у нас жінка у віці, ми із сестрою у нею пізні діти, з’явились після її сорокаріччя, тож нині мама наша пенсіонерка.
Сестра моя старша від мене на п’ять років. свого часу Людмила дуже вдало вийшла заміж. Її чоловік має власну фірму, вона також є власницею кількох салонів краси.
Ми з мамою дуже радіємо за Людмилу, але здалеку. Чи то зайнятість, чи то різниця у статусі віддалили Людмилу від нас.
Звісно. ми зідзвонюємось інколи. Розмова у нас коротка в основному прості загальні фрази. три хвилини раз на тиждень. “Усе добре? Та. Ти як? Бувай”. ото і вся наша балачка. Лиш із соціальних мереж сестри я дізнаюсь щось нове. то на концерт пішли, то гостей приймали, а е на Мальдівах відпочивали.
Я ж учителька молодших класів. Заміжня. маю двох синів молодшого шкільного віку. Оскільки сестра у нас зайнята, то саме-собою вийшло, що нашою мамою опікуюсь я.
Ні я не жаліюсь, адже це мама і тут і говорити немає про що. Я купую їй продукти, допомагаю з прибиранням, аптека теж на мені. Чоловік мій гарно заробляє, тож усе це не в тягар нашій сім’ї.
Одразу скажу, що ми ніколи не були багатіями. такий собі стійкий середній рівень доходу з відпусткою раз у рік в Карпатах. Їздимо на старенькій іномарці, одягаємось на ринку. Зірок ізщ неба не хапаємо. але й пляшки не збираємо. Є хліб і до хліба.
Але до суті. Того дня я, як і завжди в неділю, привезла мамі продуктів на тиждень. Набрала багато усього, адже у мами повинен був бути ювілей на тижні і ми хоч і не планували відзначати, проте в родинному колі посидіти планували.
Коли все було перенесено у квартиру я зрозуміла, що мама не сама, в неї хтось є. увійшла в кімнату і бачу, що там моя сестричка зі своїм сином. Візит був вкрай несподіваним, адже вона ніколи просто так не приходила, хіба, на які свята. Виявилось, що на ювілей мамин вона не прийде – зайнята, от і прийшла привітати заздалегідь. Подарувала мамі вазу і квіти, ось сидять, розмовляють.
Ми ще хвилин п’ятнадцять побазікали і сестра почала збиратись додому. І тут моя мама дістає звідкись величезну коробку конструктора дитячу. я дивлюсь на упаковку і розумію, що то дуже не дешева річ. Тисяч так на п’ять потягне.
— Ось, – вручає вона племіннику, – Готувала тобі спеціально. Надіюсь вгадала з гостинцем?
Сестра сухо подякувала, малий без емоцій прийняв подарунок а я стояла ні в сих ні в тих. Мені сльози на очі навернулись, коли сестра пішла я таки запитала у мами що то було. Чого мої діти у неї отримують на свята максимум светрики зв’язані власноруч зі старої пряжі, а сестрин син заслужив на конструктор дорогий. Як так?
— А ти пропонуєш мені подарувати Людмилиному сину светрик? Чи може щось дешеве? Зрозуміло, що у цього онука золота ложка від першого дня. Як я туди дам книжечку, чи м’яча за триста гривень? Не сміши мене.
Я дуже образилась на маму, на те, як вона поділила своїх онуків.
Завтра у мами ювілей, але я бажання не маю іти і щось готувати. Вона вже разів із триста дзвонила, писала повідомлення, але відповідати я не хочу. Перед очима стоїть коробка отого конструктора, який коштує більше ніж я колись на себе витрачала.
Чоловік просить не звертати уваги, намагається мені пояснити, що мама зробила вірно і що так вона намагається хоч трішки привернути на свою сторону того онука, але для мене такі його пояснення геть не зрозумілі.
Скажіть, ви змогли б аж так поділити своїх онуків. Якщо одна донька багатша, то й сину її подарунок дорожче, бо та дитина дешевим не гратиметься?
От ви б змогли б і далі душу вкладати у маму рідну після такого?
08,09,2023
Головна картинка ілюстративна.