Мама дзвонила по 5 разів на день, скаржачись то на батька, то на здоров’я, а якщо «синочок» не кидався в ту ж мить на допомогу, починалися іcтерики, «хвоpоби», сльози і довгі голосіння на тему «я тобі не потрібна». Якщо раптом щось потрібно матері він все кидав і летів до неї, а якщо потрібно було щось вирішувати вдома –  все повинна була робити Кіра: поклеїти шпалери – Кіра, влаштувати дочку в дитячий садок – Кіра, навіть коли потрібно було забирати дружину з пoлогового будинку він і тоді потрібен був мамі
Ти сильна, ти впораєшся – останні слова, які жінка хоче почути від коханого чоловіка. Як же так вийшло, що я чую ці слова вдруге, відчуття, що зараз зупиниться
Василь, щоб якось заспокоїти свою розгнівану половину, пояснював, що не все зразу, дасть Бог і вони поїдуть відпочивати, от трішки підзароблять грошей, та треба й економити, а не купляти щомісяця новий одяг. — На чому ж економити? Ти бачив, як ходять мої колеги на роботі, який у них одяг? — не вгамовувалась Марина
Василь, гучно грюкнувши дверима, пішов з хати. Пішов назавжди. Бо не сила було жити з нею, його дружиною. Шкодував тільки двох синів. Блукав вечірнім містом, перебираючи прожите за
Розмова ніяк не давала спокою Марії. Як же так, хай і перебирала Неля хлопцями, проте вона хороша жінка і пару знайти собі могла б. Почала цікавитися у людей, в газети зазирати – і таки натрапила на жінку, аж на Вінниччині, яка викликала довіру, й поїхала до неї на розвідку. Чоловіка вмовляти не треба було, він завжди її слухав, отож погодився відвезти, хоча й відверто кепкував із затії дружини
Нелю, ти мала стільки хлопців, невже ніхто не хотів на тобі одружитися? – нарешті поцікавилася шкільна подруга, з якою не бачилися довгі роки. – Чого не хотіли –
Одна жінка розлучилася з чоловіком. Через дрібницю. Він не зустрів її в аеропорту. Що вона, маленька, чи що? Можна ж замовити таксі і без проблем доїхати додому. Гроші є
Одна жінка розлучилася з чоловіком. Через дрібницю. Він не зустрів її в аеропорту. Що вона, маленька, чи що? Можна ж замовити таксі і без проблем доїхати додому. Гроші
Олег прокинувся від неймовірного холоду, який пробирав до самісіньких кінчиків пальців, хотів було гукнути до дружини, щоб додала газу на котлі, уже й рота відкрив, але раптом пригадав: “Блiн, вона ж вчора пішла від мене, пухову ковдру забрала та й не лише ковдру… Це ж треба – перед самісіньким Новим роком посваритися! Хто ж мені зробить на свято мій улюблений салат олів’є?”
Олег прокинувся від неймовірного холоду, який пробирав до самісіньких кінчиків пальців, хотів було гукнути до дружини, щоб додала газу на котлі, уже й рота відкрив, але раптом пригадав:
Не знаю з чого, але почала в мене рости злість проти хлопця. Думалося, з малою було б мені легше, віддала б у ясла. А так щодень журися чужою дитиною. У школу треба пальто, чоботи. А якось завважила, що їсть він мало не більше за мене. Лишенько моє!
Цю, ще тоді молоду і завжди заклопотану, жінку односельці майже не бачили безтурботною або веселою. Пізніми вечорами вона крадькома носила від ожередів в’язки соломи, недільними днями збирала на
– По закордонах будеш розгулювати, а на дачі я одна спину гнути повинна? Там роботи влітку – через край. Загалом так: ніяких морів. У відпустку ти їдеш на дачу, інакше, вважай, що матері в тебе немає!,- розвернулася і пішла. А Діма і почав Насті говорити, що права мама, зараз не найзручніший час. Може іншим разом, га? Мамі допомогти треба, правда, а я поїду
– Ой, що моя Настя вчудила, – ділиться переживаннями Софія Іванівна, – вигнала чоловіка. Ні з того, ні з сього. Рік тільки, як одружилися! Ми ж з батьком
За якусь хвилю до воріт вийшов Толік, і аж розсердився, побачивши Таню. – Чого тобі? – зло прошипів. – Я люблю тебе… – прошепотіла, а сльози градом бігли по обличчю. – Ти не бачиш – у мене весілля! Тебе й знати не хочу
Дівчина поступила в педінститут, коли повернувся з армії Толік, високий, змужнілий хлопець, за яким бігала не одна дівчина. Кілька разів провів її з клубу і, зустрівши іншу, до
Тато спершу нічого не хотів говорити мамі – мабуть, не знав ще, чи щось у них із Роксоляною складеться, хотів залишити “запасний аеродром”. А може, у нього вже й були тут жінки, просто ми не здогадувались?
Мій батько подався на заробітки до Іспанії, коли ми з сестрою були ще малi Перший мій спогад iз дитинства: на ялинці сяють вогні, а я, трирічний малюк, сиджу
Коли Ігор приїхав зустрічати Олену з пoлогового, вона вийшла до нього одна, без дитини! Виявляється, вона написала відмову
Наше життя дуже дивно влаштоване. Так і виходить, що хтось із жінок завaгiтніти не може довгі роки, ходить лiкується і молиться в церкві, а хтось готовий наpoдити і

You cannot copy content of this page