Без категорії
– Світланко, що сталося? Ти плaкала? – запитала Галина, побачивши набряклі очі дочки. – Мамо, я більше не піду в школу! Давай поїдемо назавжди з цього села! –
Вечоріло. Сонце вже сідало за обрій. Антон порався у дворі біля хліва. Як раптом почув за спиною: „Добрий вечір, тату”. Здригнулося сеpце. Оглянувся, і на якусь мить ніби
«Ні, тільки не це. Тільки б не закохатися», — думка, що останні кілька тижнів крутиться в голові. «Не хочу, не буду, не можна», — кажу я собі. Побоювання
Коли Інні запропонували роботу вчителем у школі-інтернаті, вона з радістю погодилася. Ще б пак: тільки закінчила інститут – і одразу отримала непогану посаду. Тоді й не думала, що
– Може не поїдеш в цей рейс? Неспокійно мені. Попроси когось замінити тебе – просила Юля, а в самої душа була не на місці. – За нього я
В задушливих обiймах Чи буває забагато батьківської любові? Може, хтось і скаже, що хорошого надміру не буває, але це не так. Ось невигадана історія на підтвердження. СЕРГІЙ був
Не розгледів Тільки тепер, у зрілому віці, він зрозумів, що все життя кохав саме цю жінку. Щоразу, коли бачив її, милувався вродливим обличчям, легкою ходою, навіть жестом, яким
– Мамо, я їду на кілька місяців на заробітки в столицю. – Добре, синку. А як же Аня, ти сказав їй? – З Анею ми розлучилися, пробач, не
– Ксеню, Ксе… – чоловік легенько погладив за плече, дбайливо поправив ковдру, повернувся на інший бік і вже за кілька хвилин захропів. Жінка тихенько дістала з-під подушки турунтулки
Василь їхав додому з трепетом в серці. Десять років, десять … він був іншою людиною. А два тижні тому нарешті все згадав. І злякався років, що нещадно промчали