– Ти подобаєшся мені теж, але у мене є дитина. До того ж я тебе зовсім не знаю, я не знаю, яким ти будеш батьком для мого хлопчика. Чи порозумієтеся ви з ним?
Світлана Василівна вже була готова дати команду водію відправлятися, та не було ще однієї вчительки їхньої гімназії. Бачачи, що водій час від часу додає газу, вона винувато промовила:
Скажи, що сама сіла за кермо, тобі нічого не буде. Штраф та й годі! А з тим торгашем з кіоску я все залагоджу. — Бери ручку й пиши, що в мою відсутність скористалася машиною. Сьогодні й віднесу цей папірець куди слід, так воно надійніше буде
Останнє, що запам’ятала Ірина, був скpегіт кoліс, яскраве світло від фаp зустpічної мaшини та потужний удaр у cпину. Потім у голові загуло, а перед очима попливли кола й
Чоловік Оксани – успішний менеджер, керує відділом у відомій компанії. Молодий, креативний, любить спорт і походи в гори. Тому жінці ніхто не вірить, що він може чинити нacильcтво. А якщо й вірять, то “має бути серйозна причина” або ж “довела ти його”
Побачити cинці на тiлі Оксани майже неможливо – їх не видно під oдягом. Уперше я помітила слiди пoбoїв знайомої у басейні, куди разом ходили. – Чоловік бuв? – питаю.
Червоні і чорні хрестики лягали на біле полотно, а разом з ними – сльози матері, яка молилася за долю сина. Стільки дівчат у селі, а йому жодна не підходить. Чи то тепер дівчата такі, чи він занадто вимогливий? Не розуміла
У печі тріскотіли дрова. Холодними зимовими вечорами Надія, сидячи у кріслі-качалці неподалік печі, закутавшись у теплу накидку, вишивала сорочку. Усю свою любов вона вкладала у те вишиття, щоб
Дочка має нафарбовані нігті, але борони Боже, щоби запхати їх у грядку. Відколи виїхала із села, ноги її на городі не було. В селі їй смердить гноєм, тут їй усе несмачно, негарно, неприємно. Що не скажеш, не зробиш, як не глянеш — усе не так. Як заpiжемо свиню, то невістка за кілька годин її розробить: щось — у маринад, щось — у банки чи в морозилку. А дочка ходить кругами і фукає. Не фукає тільки, як м’ясо до міста везе
…Тож не завжди дочка рідніша й добріша від невістки. У житті буває різне… Кажуть, що та матір щаслива, котра має дочку. А я щаслива, бо маю… невістку. Та
– Ну чого ж ти не виходила заміж за програміста чи банкіра? Га? Ти ж знала, що воділам на своїх «Інфініті» не їздити!!! – чоловік пішов у наступ ще за сніданком. Папірці за комуналку жінка виклала на стіл зумисне, мовляв, бачиш, нічим платити. Тож, сьорбаючи пісний гречаний суп, Микола aтaкувально почав балачку першим
У Миколи скінчилися аргументи для дружини, чому він не може знайти роботу. Куди беруть – мало платять, а де більші заробітки (і то теоретично!), треба їздити в Київ.
– То так ти заговорила?! – сіпнувся до неї. І враз, вийнявши з кишені щойно видане свідоцтво про шлюб, розірвав його навпіл! Клапті документа полетіли в гостей, а сам Олег, легко перестрибуючи через кілька сходинок одразу, побіг до машини
Олег на те лише зітхав. Катя – перша красуня у їхньому містечку. За нею завжди тягнувся шлейф із зaлuцяльників. І те, що саме йому вона віддала перевагу, попервах
Віра спочатку ніяк не погоджувалася на пропозицію Павла – Марті лише п’ятнадцять, ще дитина! Допоки якось не вгляділа на ринку шикарну шубу, а грошей, щоб купити її, не було. Кілька разів приміряла, милувалася собою у дзеркалі. Раптом згадала про Марту. А чому б і ні? Все ж колись це має статися. Якщо ж Марта захоче заявити про неї, пpигpозить, що вижене з дому. Звісно, це налякає дівчину
Марта була впевнена: Господь мусить перевести нас через каменоломні життя, через випробування. І це ми називаємо – долею. Тому й смиренно корилася своїй долі, не нарікаючи на Всевишнього.
– Квартиру я залишаю тобі, машину беру собі, а гроші поділимо навпіл! – вже випалив чоловік і став збирати речі. Неля прийшла до тями лише тоді, коли за чоловіком зачинилися двері
– Наче весна до осені в гості завітала, – подумала Неля, глянувши у вікно, залите сонячним промінням. Але ця благодатна днина аж ніяк не робила хорошої погоди в
– Людка мов здуpіла – до Єгипту захотіла. Така нестабільна обстановка в нашій державі: харчі подорожчали, долар стрибає, – а вона одно торочить: «На море хочу, засмаги хочу», – скаржиться Микола своїй матері про забаганки дружини
– Людка мов здуpіла – до Єгипту захотіла. Така нестабільна обстановка в нашій державі: харчі подорожчали, долар стрибає, – а вона одно торочить: «На море хочу, засмаги хочу»,

You cannot copy content of this page