Історії з життя
Жили-були в однім селі дід і баба. Він жив на центральній вулиці, а вона на окраїні, в останній хаті. Зналися давненько. Були часи, коли молодий Микита залицявся до
Я готувалася вийти з маршрутки. На дверях, які ось-ось повинні були відкритися, висіло оголошення. З нього зухвало дивилася діва з надутими губами і порожнім поглядом. – Дивитись не
Два роки поспіль Надя не впускала до хати колядників. Бо нема в її серці й у її хаті місця для радості. Навіть для різдвяної. Діти, притуливши долоньки до
З рідної домівки я пішла в п’ятнадцятирічному віці. Правильніше сказати, що не пішла, а втекла. Постійно десь ховалася, жила у друзів і подружок. Після уроків батьки чатували мене
Своїми міцними руками Дмитро складає в коробку подарунки для дітей — хай краще доїдуть на кілька тижнів раніше і чекатимуть зимових свят уже вдома. Павлику придбав солодощі, хлопчачі
Недавно я, отримала від життя дуже добру науку. І щоб мої рідні не повторили моєї помилки, цю історію їм уже по кілька разів переказувала. Але ще хочу й
Марія Дмитрівна не хотіла такої невістки. Не мала нічого проти Насті як чиєїсь дружини, але тільки не її сина. Марія Дмитрівна не була старомодною, та все-таки… Її Андрій
— Ти б бачила в яких хоромах наша Дашка живе, мамо! Та вона багачка! Кажи хай вона нам грошей більше дає, бо те що досі слала – крихти
Зазвичай Валерій приїжджав сюди на світанку. Першим поїздом, який зупинявся біля селища. Клав квіти на на місце останнього спочинку Ольги. І, непомічений ніким, знову спішив до поїзда. А
— Я йду від тебе, Івану! – кинула байдуже чоловіку, – Діти залишаються з тобою, мені їх нікуди брати. Звісно, буду вас інколи провідувати. – Мамо, куди ти