Головна

Історії з життя

— Я Юля, — дівчина зробила крок уперед і поставила коробку на вільний край столу. — Я знайшла газету… стару газету з вашим фото. І я знаю, що ви моя мати.
Історії з життя 0
Вечірня зміна в кондитерському цеху закінчувалася о дев’ятій, але Юля затрималася, щоб вимити за собою металевий стіл і розставити форми для випікання за розмірами. Поряд гудів великий холодильник,
Ми впораємося, чуєш? Я знайду додатковий підробіток, хлопці з нашої бригади якраз пропонували вечірні зміни на будівництві. Якщо знову народиться дівчинка, то взагалі ніяких проблем: одягу після Мариночки стільки, що ще на трьох вистачить. Навіть візочок новий купувати не доведеться, усе в ідеальному стані. Різниця між ними буде крихітна, ростимуть разом, стануть найкращими подругами. А якщо хлопчик… — Віктор на мить замислився, а потім упевнено посміхнувся. — Тоді буде мені помічник. Не бійся, прорвемося.
Історії з життя 0
— Вітю, і що нам тепер робити? Це ж усе так невчасно, так швидко, — Олена втомлено опустила руки, з сумом дивлячись на чоловіка. — Мариночці лише третій
Залиш свої зауваження при собі, будь ласка. Мені зараз найменше бракувало твоїх оцінок. Я й так тримаюся на останньому диханні!
Історії з життя 0
— Заїду за Ганнусею о восьмій, — висвітилося на екрані короткі, сухі слова. — Добре, — відписала Варвара, навіть не замислюючись. Вона поспіхом відклала телефон на стіл, бо
Коли вона кілька разів спробувала щиро поговорити з Гордієм, той лише роздратовано відмахувався. «Значить, хтось з’явився», — спокійно вирішила для себе жінка.
Історії з життя 0
— І що це за вигляд? Ти справді плануєш у цьому лахмітті з’явитися на офіційній зустрічі з керівництвом громади? — Гордій зневажливо скривився, розглядаючи дружину зверху донизу, наче
— Слухай сюди, дочко, — сказав він, дивлячись на вогонь у печі. — Роман — хлопець толковий. Землі у них не менше, ніж у нас, хата цегляна. Його батько натякав, що пора б уже Романові осісти. Ти дівка на виданні, хазяйновита. Що скажеш? Якщо пришлють старостів, не будеш проти?
Історії з життя 0
Холодний вітер так бив у скло, що стара Дарія двічі підходила перевірити кватирку. — Бабусю, ну куди ви знов дивитеся? Чай захолоне, — гукнула з кухні внучка Оксана,
— А його батьки в курсі? — запитала я, не підводячись зі стільця й продовжуючи крутити в руках ручку. — Вони знають, що він тобі це подарував?
Історії з життя 0
Я якраз перебирала на столі старі квитанції, коли Ілона забігла в хату. Вона навіть куртку не зняла, так і стояла в коридорі, важко дихаючи, наче бігла від самої
— Що він за один? — питав батько, сидячи на веранді й затягуючи робочі черевики товстим шпагатом, бо рідні шнурки давно порвалися. — Малює? Це що, робота? Ти подивися на його руки. Вони ж м’які, як у дівчини. Він тобі хату збудує? Чи, може, машину зможе перебрати, якщо карбюратор полетить? Тобі чоловік треба, Меланіє, а не артист. Нам у господарстві помічник потрібен. Землі тридцять соток, картоплю самі копаємо, спини не розгинаємо, а він буде з олівчиком ходити?
Історії з життя 0
Коли в хаті ставало зовсім несила, я йшла на горище. Казала, що йду по цибулю, але насправді, до малюнків. Відкривала стару бабусину деревʼяну валізу і витягувала цупкі листи
У палаті нас було троє. До інших жінок постійно приходили чоловіки, приносили передачі, передавали квіти через персонал у реєстратурі. До мене не приходив ніхто. Мені було соромно перед іншими жінками, я намагалася вдавати, що сплю, коли до них приходили відвідувачі.
Історії з життя 0
Я народилася в маленькому селі, де всі про всіх усе знають. Те, що сталося зі мною, досі обговорюють, хоча минуло вже стільки років. Коли мені було дев’ять, у
— Та я ж нічого, я просто так, по-сусідськи, — Вікторія неприємно усміхнулася, поправляючи волосся. — Просто знаю його краще, ніж ти. Він не любить, коли жінки занадто розумні стають. Дивись, щоб твоя міська робота боком не вилізла.
Історії з життя 0
Наталя вимкнула фен і поклала його на гумовий килимок біля дзеркала. Рука втомилася від постійної напруги, пальці ледь помітно тремтіли. Вона обтрусила з чорного фартуха дрібні волосинки, які
— Щось ти позеленіла, Надько, — раптом сказала жінка.
Історії з життя 0
Надії нещодавно виповнилося тридцять вісім років, і все її життя вимірювалося змінами: ранкова, вечірня, вихідний раз на два тижні. Сім’ї не було, лише стара мати вдома, яка ледве

You cannot copy content of this page