Головна

Історії з життя

Я слухала її, і всередині в мене все похололо. Я зрозуміла, що можу втратити Володимира назавжди, якщо зараз нічого не зроблю. Мені стало страшно, що він відповість Інні взаємністю. Коли залунала мелодія для білого танцю, я не стала чекати. Я впевнено підійшла до Володимира, який стояв біля дверей разом із хлопцями.
Історії з життя 0
Я стояла біля прасувальної дошки, обережно розправляючи складки на рожевій сукні. Христина крутилася перед великим дзеркалом у передпокої. Сьогодні в неї був відповідальний день — міський пісенний конкурс,
Діані було соромно згадувати, як вона сама собі купувала троянди, ставила їх у вазу на підвіконні, а сусідкам казала, що це подарунок від залицяльника
Історії з життя 0
Діана стояла перед великим дзеркалом у передпокої і розглядала своє нове відображення, яке їй нарешті починало подобатися. Вона щойно повернулася з перукарні, де провела майже три години, зважившись
— Я ж йому навіть не повідомила. Думала: хай сидить біля своєї Марти, якщо власної голови не має. Потім чула від знайомих, що він одружився з іншою, а не з Мартою, але життя в них не склалося. Він зрештою і сам кудись подався. А я все чекала, що він сам мене знайде, якщо любить. Не знайшов. Чи не шукав. Отак і прожили життя нарізно.
Історії з життя 0
День видався сонячним і тихим. Я повільно йшла вузькою стежкою між огорожами, тримаючи в руках пластикове відро з водою та пакунок із розсадою. Я принесла майори, чорнобривці й
– Цей дім не продається, – твердо мовила я. – Бабуся заповіла його мені. Я вклала сюди свою душу, свою працю і зберегла його, коли мені було найважче.
Історії з життя 0
Справжній сенс родинного затишку я осягнула не через гучні святкові обіди й не через сімейні альбоми в шкіряних палітурках. Моє дитинство минуло в атмосфері стриманості та глибокої, майже
– Іриночко, це ж сюрприз для Софійки! – лагідно мовив Григорій. – Настільний акваріум, про який вона так мріяла! Тут усе порожнє, у коробці, компактне…
Історії з життя 0
У нашій невеличкій кухні панує незвична тиша, яку порушує лише тихий, майже нечутний гуркіт повітряного компресора. На кухонному столі м’яким блакитним світлом сяє прямокутний настільний акваріум. У прозорій
Під час першої лекції Олена кілька разів ловила себе на тому, що дивиться не на студентів, а на свою сумку, яка стояла біля кафедри. Під час перерви вона навіть дістала конверт, але не відкрила. «Може, це документи… Або чиєсь звернення…»
Історії з життя 0
Того ранку Олена, як завжди, поспішала на роботу. В одній руці тримала ключі від машини, у другій – термогорнятко з кавою, яка вже встигла трохи охолонути. Проходячи повз
— Ну… добре, — нарешті вимовила Оксана, долаючи перше заціпеніння. — Заходь, Надю. Роззувайся, ось капці. Артеме, візьми її куртку, повісь ближче до батареї, вона ж наскрізь мокра. Йдіть у кімнату, я зараз накрию на стіл.
Історії з життя 0
Сніг сипав так щільно, що двірники на лобовому склі ледве встигали скидати важкі білі пласти. Артем крутив кермо, намагаючись втримати машину в глибокій колії, яку пробили вантажівки. Минуло
Я приїхала на хутір. Від нашого старого дому, де колись минуло все моє дитинство, фактично нічого не залишилося. Але коли я зайшла за межу колишнього паркану, в грудях у мене все просто стислося. Хтось усе-таки приїхав із бензопилою й начисто зрізав увесь садок.
Історії з життя 0
Я приїхала на хутір. Від нашого старого дому, де колись минуло все моє дитинство, фактично нічого не залишилося. Але коли я зайшла за межу колишнього паркану, в грудях
— Розумієш, Оксано, дружини не стало, але мені все ще важко, — говорив він, дивлячись у вікно. — Ми прожили разом багато років. Мені потрібен час, щоб остаточно звикнути до цієї думки, змиритися. Будь ласка, не квап мене. Мені дуже добре з тобою, але я поки не готовий до спільного побуту в одній хаті.
Історії з життя 0
Тоді, наприкінці грудня, місто виглядало занадто метушливим. Я йшла вулицею й зачіпала плечима перехожих, які кудись поспішали. Люди сміялися, щось обговорювали на ходу, обирали подарунки в яскравих вітринах
— Я не збираюся витрачати свої єдині вільні дні на поїздки і допомогу по господарству. Мені потрібен повноцінний відпочинок. Ми з колегами краще поїдемо за місто, посидимо на природі, поспілкуємося в неформальній обстановці. Там я дійсно відпочиваю від цього постійного напруження.
Історії з життя 0
Андрій швидко йшов уздовж довгого паркану, раз у раз дивлячись на екран мобільного телефону. Хвилини стрімко минали, а до робочого місця залишалося пройти ще кілька кварталів. На роботі

You cannot copy content of this page