Я з Танею товаришували з самого дитинства. Ми були не розлий вода. Наші мами були подругами і ми часто, навіть одна в одної ночували.
Після отримання диплому я якось одразу вискочила заміж, а Таня все ходила у дівках. Начебто, красуня, та щось їй не щастило зустріти “свого” принца.
Звісно, я не забувала про стару подругу, хоч уже й була заклопотана. Ми все одно мали із нею багато спільного, Таня часто приходила до мене на гостину і пригощала домашньою випічкою. Мені не було часу щось пекти чи вареники ліпити, саме діточки одне за одним посипались.
Спочатку все у нас із чоловіком складалося добре, але з часом мене почала свекруха напружувати. Ми хоч і бачилися рідко, але родичка щоразу мені дорікала. То салат недосолений, то шкарпетки не так випрасувані, то підлоги не блищать.
Мама мене заспокоювала. Казала, що з роками все вгамується, тільки ось терпіння у мене не було. Найцікавіше, що свекруха все нахвалювала Таню. Так як подруга часто заходила в гості, вона буквально влилася до нашої родини. Ну а як, якщо ми із дитинства разом. Вона по-дружньому допомагала мені по будинку, няньчила діток і готувала на кухні.
— Аню, тобі не здається, що твоя подруга зачастила? Я приходжу з роботи і хочу відпочити, а вона завжди перед очима крутиться. Навіть речі її у нас всюди. – не раз говорив мені чоловік
Чоловік мій бурчав, а я воліла не звертати на це уваги. Але одного разу я зауважила, що Таня постійно заступається за свекруху. А незабаром я помітила, що чоловік після роботи їде не додому, а до мами. Тоді я й дізналася, що Таня стала частою гостею у домі моєї свекрухи.
Я не могла в це повірити і довгий час відкидала від себе погані думки. Однак Таня якось сухо почала спілкуватися, тож такі зміни говорили самі за себе. А тут і чоловік ночувати додому не прийшов, ще й мені дорікнув, що я давно про нього забула і все своє життя зосередила на дітях.
Чоловік покинув мене і разом із Танею поїхав до обласного центру. Нове кохання зажадало, щоб її наречений подав на розлучення.
Рік минув відтоді. Я оговталась, наскільки це можливо. Шкода діток було, адже тата обоє дуже любили і сумували, а от він про них не згадував зовсім. ні дзвінкув. ні допомоги.
Аж нещодавно у двері подзвонили. Знаєте, я одразу зрозуміла, що то мій колишній чоловік. та тільки він дзвонив у дзвоник. коли з роботи повертався.
Я не стала його проганяти, адже він мав повне право спілкуватися з дітьми. Колишній чоловік довго вовтузився з синами і не поспішав нікуди йти. А коли йому натякнула, що ніби як і час уже, він сказав:
— Ти пробач мені, я винен. Я не знаю, що зі мною сталося. Я люблю тебе і дуже сумую. Ви моя сім’я. Просто мама і Таня. Вони так разом гарно співали. однієї миті я дав слабину. Приймеш назад? пробачиш?
Я б уже давно повернулась до нього, але проти категорично моя мама. Я дуже кохаю свого чоловіка, та й діти щасливі, що тато до них приходить.
А от мама нагадує мені і про зраду і про те. що цілий рік він про дітей не згадував. каже, що я ніколи вже не зможу йому вірити і ця ситуація тінню стоятиме між нами.
Що робити? Розумію. що мама права. але й колишнього кохаю. та й діти? Хіба хто стане їм татом кращим ніж рідний?
19,05,2023.
Головна картинка ілюстративна.