Нещодавно з’явився, ніби нічого й не було, каже, що відпочив і готовий з новими силами приступати до управління сімейним човном. А я його в дім не пустила, нехай далі відпочиває.
У нас з чоловіком за плечима десять років шлюбу і восьмирічний син. Живемо в моїй квартирі, яка перейшла мені від бабусі, точніше, зараз вже тільки ми з сином живемо. Я думала, що у нас міцна сім’я, трирічну кризу, яка топить сімейний човен, ми минули без втрат, а ось півроку тому чоловік заявив, що він втомився.
Погоджуся, останні два роки в нашому житті минули дуже напружено. По черзі нездужали моя мама і свекруха, були проблеми з роботою у обох, ще всілякого багато було. Але ми вистояли, не зламалися.
Минулого року чоловіка звільнили з роботи. Він важко переживав, зваливши на мене все обов’язки. Я і працювала, і готувала, і з сином займалася, і до мами їздила доглядати, зі свекрухою зідзвонювалася – все було на мені. А чоловік ходив наче привид, багато спав і дивився телевізор, кажучи, що у нього апатія.
Мені навіть сваритися з ним ніколи було, крутилася, як білка в колесі. Але він просидів так відносно недовго десь три місяці, а потім вийшов на нову роботу. В окладі майже не втратив, але обов’язків там було більше, і знаходилася нова робота дальше від дому.
Чоловік почав пізніше приходити, втомлений, роздратований, у нас почалися непорозуміння. Я взагалі-то теж вдома не сиділа, а працювала, встигала по дому і до батьків. Нехай я і ближче працюю, але теж роблю дуже багато, мені теж хочеться прийти додому і витягнутися на дивані, тільки я собі це дозволити не могла, на відміну від чоловіка.
Гиркалися часто, причому заводила всі ці концерти далеко не я. Попросиш чоловіка помити посуд після вечері – все, понеслося. “Та я взагалі-то з роботи, я взагалі-то втомився”! А я з курорту приїхала, де місяць на шезлонгу провела! Звичайно, я огризалася. А хто таке терпіти буде?
Він сам навіть матері своїй не спромагається дзвонити, щоб дізнаватися, як у неї здоров’я, як справи, чи потрібно щось. Це теж робила я. Їздила до неї зазвичай теж я, до речі. Мені то що, це ж чоловік втомився, а можу хоч на край світу щодня?
Бувало, що після таких ситуацій ми з чоловіком могли не розмовляти тиждень. Він ходив і демонстративно на мене ображався. Але я не звертала увагу, подується і перестане. А мені треба у сина уроки перевірити і вечерю приготувати. Сил не було вже грати в драми.
В один момент чоловік почав демонстративно збирати сумку. Коли зрозумів, що навідних запитань від мене не дочекається, сам прийшов, щоб заявити, що він втомився і бере перепочинок.
– Наші стосунки зайшли в глухий кут, але я не хочу все обривати. Мені потрібно відпочити і все переосмислити, а потім я повернуся і ми поговоримо.
Зібрав сумку і пішов, як пізніше виявилося, до мами. Вона мені сама подзвонила через годину запитати, що у нас там відбувається. А я і сама не в курсі, що там у нас відбувається. Цирк якийсь. Вона вмовляла мене з ним поговорити, але вже ні, у мене теж гордість є, по факту це він мене кинув.
Відпочивав чоловік півроку. За цей час з’ясувалося, що син може цілком просто справлятися з обов’язками по дому, а нам двом сковорідки картоплі і каструльки супу вистачає на три дні, тобто не треба готувати щодня. А ще стало в рази менше прання і прибирання, тому що ніхто не кидає свої сорочки, один раз вдягнені, до брудної білизну, і не розкидає шкарпетки під всі дивани в хаті.
Плюс відпала необхідність їздити до свекрухи, у неї там цілий син квартирує, який і опікується маминими потребами. Я зрідка телефонувала, але більше з ввічливості. Чоловік мені не дзвонив, він періодично розмовляв і бачився з сином, та й годі.
Загалом, за цей час у мене життя стало трохи кращим. Так, стало поменше грошей, але і головного болю теж стало в рази менше. Тому, коли через півроку чоловік із сяючою посмішкою намалювався на порозі, я рада була. У дім я його не пустила, відправивши за місцем прописки – до мами. Це його так здивувало.
Але я зрозуміла, що минули всі почуття до цієї людини, навіть повага, бо за півроку він ні разу не поцікавився, як ми тут взагалі виживаємо. Відпочивав він. Ось і нехай продовжить відпочивати далі. Я себе теж не на смітнику знайшла, щоб таке ставлення терпіти.
Тим більше, що місця в моєму домі для нього немає. Через тиждень забираю маму до себе, щоб не ганяти кожен день. Вона буде і по дому допомагати, і з дитиною, а я на підвищення буду пробиватися, часу ж тепер буде більше. Чоловік щодня ходить і нагадує, що ми сім’я. Я так вже не вважаю. У родині не чинять так, як це зробив він.
Фото ілюстративне.
