Майстерно вдавав, щоб дружина не здогадалася, а на розлучення сил не вистачало, та й шкода дружину залишати – доведеться одній доньку на ноги ставити.
Щось усередині говорило, що не можна так чинити, і невідомо, чи з іншою жінкою складеться.
Два місяці було в нього таємне кохання.
Треба все-таки зробити вибір: чоловік ти чи не чоловік? Подвійне життя неприпустиме, у всьому чесність потрібна.
Вирішив ще раз перевірити себе. Треба поїхати до тієї жінки – поспостерігати за собою, може, щось та й відкриється.
Їхати треба до селища міського типу – кілометрів сорок. Виїхав зранку у п’ятницю, з роботи відпросився, дружині сказав, що у відрядження.
За містом безупинно думав: «Чи правильно я чиню, чи не помилка все це? Господи, дай вірний знак!
За поворотом побачив аварію: два автомобілі сильно зачепили один одного, на щастя, лише автомобілі постраждали.
Зупинився, раптом потрібна допомога? В одній машині водій – молодий хлопець. В іншій – чоловік. Стоїть чоловік, маленьку дівчинку до себе притис, обличчя бліде.
В очі кинулася дівчинка, на ній така ж кофточка, як у його доньки, і колір волосся такий самий, і вік приблизно однаковий.
Неподалік його дружина від пережитого застигла.
Підійшов, допомогу запропонував. Потім дружина з дитиною сіли до його машини – повіз їх у селище, а ті двоє залишились.
Мовчали, коли їхали, дівчинка заснула, мати лагідно гладила її по голові. І стало надзвичайно соромно за себе. Різко соромно стало.
Довіз до дому, допоміг жінці вийти, знову за кермо сів. Їхати до тієї, якої прагнув, не міг – душа ніби протестувала.
Подзвонив, сказав, що не приїде, ніколи не приїде: «Пробач, що так вийшло, з сім’ї піти не можу, повік собі не пробачу».
На зворотному шляху зупинився біля пом’ятих автомобілів, повідомив чоловіка, що доставив його сім’ю до місця, міцно потиснули один одному руки.
Приїхав патруль, почала розбиратися, а він поїхав додому. З гаража йшов, підставивши обличчя сонячним променям, думав, що треба швидше викинути з голови ту жінку.
Дружина здивувалася, він просто відказав, що відрядження скасували. Зателефонували з того боку і скасували – нехай це буде остання брехня.
Пішли гуляти, дружина одягла на доньку кофтинку, як у тієї дівчинки. Утрьох пішли гуляти. Довго ходили, доки дитина не втомилася.
Повернулися, повечеряли, поклали маленьку спати, сиділи на кухні, тихо було.
І раптом дружина сказала: «Який ти в мене добрий, дуже тебе кохаю».
Чисті слова, щирі. І відчув, що гріховний вогонь почав згасати: тлів-тлів і згас.
Підвівся, підійшов до дружини, обійняв і відповів: «І ти в мене чудова, і я люблю тебе». І чомусь захотілося вибачитися перед нею.
Знак вчасно отримав. Отримав те, що просив.
