fbpx
Історії з життя
Чи можу я сподіватися на вибачення?

Коли мені було 30 років, я ще була незаміжня. У нашому дворі, жив один хлопець, Максим, молодший за мене на 4 роки. Ми з ним дружили, а потім, він запропонував мені зустрічатися. Я розгубилася і відмовила йому. Я сказала, що в його віці, йому потрібна дівчина молодша за мене.

Потім, я познайомилася з Сашею, він був старший від мене і виявився дуже турботливий. Ми почали жити разом, і я зрозуміла, що при надії. Але думки про Максим, не давали мені спокою. Здавалося, що я починала недолюблювати Сашка через те, що не могла бути з Максимом.

Коли ми випадково зустрілися з Максимом, у мене вже був живіт і він з осудом подивився на мене і пішов. Потім я дізналася, що він знайшов собі дівчину і у них прекрасні стосунки. Після цього мої стосунки з Сашком стали нестерпними. Я постійно почувалася роздратовано і зривалася на ньому без причини. Його турбота діймала мене найбільше, якщо не сказати – виводила з себе. Чим більше він мене любив, тим більше я нехтувала його почуттями.

У підсумку, з Сашком стосунки не склалися і зараз, я живу і виховую дитину сама. Я постійно згадую Максима і сподіваюся, що він мене колись пробачить і ми зможемо, хоча б бути друзями.

Катерина 33 роки.

Фото – ілюстративне.

Передрук матеріалу без гіперпосилання на Intermarium.news заборонений!

Сподобалася стаття? Поділіться з друзями на Facebook.